Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 303/1760/16-ц
провадження № 61-13339св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року у складі судді Куцкір Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Джуга С. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 105,58 євро звернути стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 05 вересня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір № CNL-801/051/2006, за умовами якого ОСОБА_1 отримала від ПАТ "ОТП Банк" грошові кошти в розмірі 30 000 євро, зі сплатою 12,99 % річних строком до 05 вересня 2016 року.
З метою належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, 05 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та банком укладено іпотечний договір № PCL801/230/2006, за умовами якого передала банку в іпотеку домоволодіння загальною площею 293,70 кв. м та земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, внаслідок чого станом на 10 березня 2016 року утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 21 105,58 євро.
Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області заочним рішенням від 23 листопада 2016 року позов задовольнив.З метою стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2006 року № CNL-801/051/2006, що становить 21 105,58 євро звернув стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_1 предмет іпотеки, домоволодіння загальною площею 293,70 кв. м та земельну ділянку площею 0,1 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, спосіб реалізації предмета іпотеки визначив шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна в межах процедури виконавчого провадження. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" 9 615,40 грн судового збору.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що вимоги позивача повністю знайшли підтвердження в судовому засіданні, є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області додатковим рішенням від 15 лютого 2019 року доповнив заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 листопада 2016 року. Резолютивну частину заочного рішення, після слів: суми заборгованості за кредитним договором, що становить 21 105,58 євро, доповнив такими словами: з яких 17 374,88 євро, що становить еквівалент 518 935, 75 грн, заборгованості за кредитом та 3 730,70 євро, що становить еквівалент 111 424,86 грн, відсотків. Резолютивну частину заочного рішення, після слів за початковою ціною, доповнив такими словами: але не нижчою ніж визначено сторонами у договорі іпотеки № РСL-801/230/2006, тобто у розмірі 391 454 грн, що становить еквівалент 77 515,64 дол. США.
Додаткове рішення районного суду мотивоване тим, що суд ухваливши рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Закарпатський апеляційний суд постановою від 28 травня 2019 року заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при постановленні рішення суд першої інстанції, встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Посилання в апеляційній скарзі на те, що при прийнятті рішення судом про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором суд безпідставно не застосував строків позовної давності, не ґрунтується на вимогах закону та фактичних обставинах справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 03 липня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2016 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, щорішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, суд не дослідив зібрані у справі докази, неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи.
Матеріалами справи встановлено та апеляційним судом підтверджено, що кредитні кошти в банку отримав не позичальник, а третя особа - ОСОБА_2, тобто договір кредиту є таким, що не відбувся, а відтак відсутні елементи чинності зобов`язання за цим договором.
Відтак у позивача у справі відсутні підстави для подання та задоволення позову. Дійсно банк має право відновити своє порушене право, але звернувшись до особи, яка фактично отримала кошти в касі банку.
До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у справі № 295/11438/16-ц, постанова від 31 січня 2019 року.
Суд першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, оскільки не застосували норми закону, які слід було застосувати - статтю 39 Закону України "Про іпотеку". Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку", у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
22 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "ОТП Банк" на касаційну скаргу, мотивований тим, що банк не погоджується з касаційною скаргою з огляду на її безпідставність.
Доводи ОСОБА_3 про те, що за кредитним договором кошти позичальник не отримувала, є безпідставними та спростовуються постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, винесеною у справі № 303/1761/16-ц, копія якої міститься в матеріалах справи.
Посилання скаржника на незаконність визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки є безпідставними, адже згідно з постановою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року, прийнятою у справі № 202/30076/13-ц дана обставина не може бути підставою для скасування рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
30 липня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.