ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2019 року
Київ
справа №555/2507/15-а
адміністративне провадження №К/9901/10651/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-5"
на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 року (у складі головуючого судді Мельника В.Я.)
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (колегія суддів у складі головуючого судді Майора Г.І., Бучик А.Ю., Шевчук С.М.)
у справі №555/2507/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-5"
до Березнівської міської ради Рівненської області
про визнання пунктів 1, 2 рішення Березнівської міської ради №48 від 25 грудня 2015 року нечинним.
I. ПРОЦЕДУРА
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-5" (далі - ТОВ "Добробут-5) звернувся до суду з позовом до Березнівської міської ради Рівненської області, в якому просило визнати пункти 1 та 2 рішення Березнівської міської ради №48 від 25 грудня 2015 року "Про торгівлю на прилеглій території до вул. Зірненська" неправомірними, скасувавши їх.
2. Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ТОВ "Добробут-5 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що пунктами 1 та 2 рішення Березнівської міської ради №48 від 25 грудня 2015 року дозволено юридичним і фізичним особам щосуботи здійснювати торгівлю непродовольчими товарами на прилеглій території до вул. Зірненська.
5. Зобов`язано комунальне підприємство "Андріївське" забезпечити справляння плати за торгівельні місця не прилеглій території до вул. Зірненська та прилеглих територіях під`їзних доріг до привозного промислового ринку і дошкільного навчального закладу №2 "Теремок" та проїзду від вул. Зірненська до вул. Станіслава Коваля (ліва сторона).
6. Крім того, судами встановлено, що Березнівська міська рада у 2008 році здійснила встановлення відповідних дорожніх знаків та табличок за погодженням з відділенням Державтоінспекції по обслуговуванню Березнівського району при УМВС України в Рівненській області. Зокрема, встановлено дорожні знаки згідно з Правилами дорожнього руху України, а саме 5.33, 5.34 "Пішоходна зона", "Кінець пішоходної зони" з додатковими табличками 7.4.7 "Час дії", тобто з вказівкою на дні тижня і часу доби, протягом яких діє знак.
7. Вважаючи незаконним зазначене рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
8. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне рішення відповідача прийнято в межах його повноважень та у спосіб, передбачений законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про автомобільні дороги", "Про благоустрій населених пунктів" та відповідно до Земельного кодексу України.
9. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне рішення відповідача не порушує прав, свобод чи інтересів позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій в порушення статті 138 КАС України не досліджували відеодокази та матеріали журналістського розслідування, які свідчать про порушення прав ТОВ "Добробут-5".
11. Зазначає, що не відповідає дійсності обставини, про які йдеться в пункті 6 цієї постанови.
12. Суди не звернули увагу, що Березівська міська рада спірним рішенням скасувала своє ж рішення №139 від 21 вересня 2011 року "Про торгівлю та прилеглій території до вул. Зірненська", тим самим вийшла за межі своїх повноважень, оскільки пунктом 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.
13. Серед іншого вказує, що спірні пункти рішення відповідача є очевидно протиправними, оскільки прилегла територія - це є територія загального користування, на якій дано дозвіл на стихійну торгівлю, не дотримано санітарні норми, протипожежна безпека, безпека дорожнього руху, не зазначено об`єкт та місце його розміщення.
14. Позивач зазначає, що спірне рішення суперечить Законам України "Про благоустрій населених пунктів", "Про автомобільні дороги", оскільки торгівля відбувається прямо на проїзній частині, на тротуарі, розкладаючи зонти, столи тощо, тобто фактично цим рішенням дозволено торгівлю в неустановлених місцях.
15. Також в порушення норм Податкового кодексу України відповідачем зобов`язано комунальне підприємство "Андріївське" забезпечити справляння плати, тобто збір, який не передбачений Податковим кодексом України.
16. В запереченнях відповідача на касаційну скаргу, останній не погоджується з нею, вважає її необґрунтованою, тому просить суд залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
18. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
19. Водночас згідно з частиною другою статті 171 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.