Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 461/2328/16-ц
провадження № 61-42538св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
| позивач - Львівська міська рада, відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, |
| третя особа - ОСОБА_3, |
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 15 серпня 2017 року у складі судді Зубачик Н. Б. та постанову Апеляційного суду Львівської області
від 04 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я.,
Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка площею 0,0691 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відноситься до земель комунальної власності та належить територіальній громаді міста Львова. Розпорядження вказаною земельною ділянкою може здійснюватися виключно територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради шляхом прийняття рішень (ухвал) на засіданнях сесії Львівської міської ради. Будь-який інший спосіб розпорядження вказаною земельною ділянкою суперечить вимогам діючого законодавства, порушує публічний порядок та моральні засади суспільства.
Позивач вказував, що спірна земельна ділянка площею 0,0691 га вибула з володіння територіальної громади міста Львова поза її волею на підставі рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 жовтня 2009 року у справі № 2-2335/2009, яке було скасовано ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2010 року.
04 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В., відповідно до умов якого продавець продав, а покупці купили в рівних частках кожен одноквартирний будинок та земельну ділянку площею 0,0691 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку.
Вважаючи, що відчуження земельної ділянки на користь відповідачів є неправомірним, Львівська міська рада просила суд витребувати з чужого незаконного володіння частину земельної ділянки площею 0,0691 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 15 серпня 2017 року позов Львівської міської ради задоволено.
Витребувано земельну ділянку площею 0,0691 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вищевказана спірна земельна ділянка не надавалась ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування, тому будь-які дії щодо відчуження вказаної ділянки останнім третім особам є протиправними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2018 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 15 серпня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вказана земельна ділянка вибула з володіння Львівської міської ради на підставі рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 жовтня 2009 року, яке в подальшому було скасоване ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2010 року. Отже, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Львова поза волею останньої, а тому права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради можуть бути захищені шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_1 просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що спірна земельна ділянка як об`єкт права власності у власності позивача не перебувала.
Крім того, на спірній земельній ділянці розміщено житловий будинок, який належить відповідачам на праві власності, яке позивачем не оспорюється. Отже, повернення земельної ділянки у фактичне володіння позивача є неможливим з огляду на розміщення на земельній ділянці житлового будинку, належного на праві власності відповідачам.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 21 березня 2008 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу одноквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2 договору купівлі-продажу від 21 березня 2008 року одноквартирний будинок складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 47,3 кв. м та кухні. Загальна площа будинку становить 71,7 кв. м. Будинок розташований на земельній ділянці площею 1 567,2 кв. м згідно з рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 травня
1953 року № 695; за фактичним користуванням - 891,3 кв. м.
На підставі ухвали Львівської міської ради від 09 липня 2009 року № 2865 "Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у місті Львові" ОСОБА_3 передано у власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,0210 га.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 30 жовтня 2009 року у справі № 2-2335/2009 за позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради про визнання недійсної ухвали Львівської міської ради та визнання права власності на земельну ділянку розмір земельної ділянки, переданої
ОСОБА_3 у власність для обслуговування житлового будинку, збільшено до 0,0691 га.
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданим Управлінням Держкомзему у місті Львові 26 січня 2010 року на підставі ухвали Львівської міської ради від 09 липня 2009 року № 2865 та рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 жовтня 2009 року й рішення Галицького районного суду міста Львова від 21 грудня 2009 року
ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею
0,0691 га.
Зазначений акт зареєстровано управлінням Держкомзему у місті Львові
01 липня 2010 року.
04 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 й
ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О. В., відповідно до умов якого продавець продав, а покупці купили в рівних частках кожен одноквартирний будинок та земельну ділянку площею 0,0691 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку.
Також суди установили, що Львівська міська рада звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Галицького районного суду міста Львова
від 30 жовтня 2009 року у справі № 2-2335/2009 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 02 грудня 2010 року заяву Львівської міської ради задоволено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 жовтня 2009 року та ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 21 грудня 2009 року скасовано.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 05 квітня 2011 року
у задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівської міської ради, треті особи: Львівський міський відділ центру державного земельного кадастру, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток нерухомості" (далі - ТОВ "Розвиток нерухомості"), Управління Держкомзему у місті Львові, про визнання права власності на земельну ділянку та зобов`язання до вчинення дій відмовлено (справа № 2-1112/2011).
Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 05 квітня 2011 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 09 червня 2009 року № 2865 закрито.
З Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) вбачається, що постановою Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12 заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2011 року та заяву ОСОБА_1 й ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 січня 2012 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ТОВ "Розвиток нерухомості", про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, задоволено. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2011 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 січня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року у вищевказаній справі рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 07 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області
від 24 жовтня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року, у задоволенні позову Львівської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ТОВ "Розвиток нерухомості", про визнання договору купівлі-продажу одноквартирного будинку та земельної ділянки частково недійсним, відмовлено.
Крім того, з ЄДРСР вбачається, що постановою Галицького районного суду міста Львова від 27 січня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи: ТОВ "Розвиток нерухомості", ОСОБА_2, про визнання протиправними і скасування ухвал відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року постанову Галицького районного суду міста Львова від 27 січня
2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано ухвали Львівської міської ради від 30 травня 2013 року № 2377 та від 27 червня 2013 року
№ 2497. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Розвиток нерухомості" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у вищевказаній справі, відмовлено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Предметом спору у цій справі є витребування майна з чужого незаконного володіння.