Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 760/17626/18
провадження № 61-10676 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулейкова І. Ю., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ОСОБА_1);
відповідач - ОСОБА_2 (ОСОБА_2);
особа, яка подала касаційну скаргу, - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (ОСОБА_2) про визнання довіреності недійсною.
Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2010 року від імені ОСОБА_1 (ОСОБА_1) була видана довіреність серії ВРД 087815 на ім?я ОСОБА_2 (ОСОБА_2), якою останнього уповноважено бути його представником в банківських установах у м. Києві, в тому числі в акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" з питань користування та розпорядження відкритим на його ім`я банківським рахунком НОМЕР_1 з правом розпорядчого підпису. Зазначена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. та зареєстрована в реєстрі 30 листопада 2010 року за № 2490. Посилався на те, що він вказану довіреність не підписував.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати довіреність, видану 30 листопада 2010 року від імені ОСОБА_1 на ім?я ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) недійсною.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 (ОСОБА_1) задоволено.
Визнано недійсною довіреність серія ВРД 087815, видану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О. О., зареєстрованої в реєстрі від 30 листопада 2010 року № 2490.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як рукописний текст від імені позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1), так і підпис останнього в оспорюваній довіреності від 30 листопада 2010 року виконано не позивачем, що підтверджується висновком експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) від 19 липня 2018 року № 2563 та звітом, легалізованим Посольством України в Японії примірника звіту про ідентифікацію почерку від 12 вересня 2013 року з перекладом на українську мову від 12 вересня 2013 року, проведеного Інститутом Технічних Наук і Технології Тайванської Академії розвитку і Досліджень Економіки і Технології, що свідчить про відсутність волевиявлення на вчинення правочину з боку позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, апеляційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що як рукописний текст від імені позивача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), так і підпис останнього в оспорюваній довіреності від 30 листопада 2010 року виконано не позивачем, що підтверджується висновком експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) від 19 липня 2018 року № 2563 та звітом, легалізованим Посольством України в Японії примірника звіту про ідентифікацію почерку від 12 вересня 2013 року з перекладом на українську мову від 12 вересня 2013 року, проведеного Інститутом Технічних Наук і Технології Тайванської Академії розвитку і Досліджень Економіки і Технології, що свідчить про відсутність волевиявлення на вчинення правочину з боку позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі -
АТ "Райффайзен Банк Аваль") подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий судовий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 760/17626/18 з Солом`янського районного суду м. Києва.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент відкриття провадження у цій справі в провадженні Печерського районного суду м. Києва з 2013 року вже перебувала справа № 757/4447/13-ц за позовом тієї ж самої особи (ОСОБА_1) до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко О. О. про, зокрема, той самий предмет (визнання довіреності недійсною) і з тих же підстав (позивач не підписував оспорювану довіреність), ОСОБА_2 було залучено до участі третьою особою у цій справі.
Також позивачем були заявлені вимоги про зобов`язання банку зарахувати на поточний рахунок позивача 468 тис. доларів США, солідарне стягнення з банку та приватного нотаріуса 468 тис. доларів США.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2014 року позов ОСОБА_1 в частині визнання спірної довіреності недійсною залишено без розгляду за заявою представника позивача. Після чого, 16 липня 2015 року ОСОБА_1 подано новий позов про визнання спірної довіреності недійсною, про визнання картки зразків підписів такою, що суперечить положенням законодавства, та такою, що не може бути використана, про припинення використання банком картки із зразками підписів. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року позов ОСОБА_1 від 16 липня 2015 року об`єднано в одне провадження зі справою № 757/4447/13-ц.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року у справі № 757/4447/13-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, у тому числі і в частині визнання спірної довіреності недійсною.
На даний час рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року переглядається в апеляційному порядку вдруге Київським апеляційним судом після скасування 28 лютого 2018 року Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду попереднього рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року у справі № 757/4447/13-ц. Підставою для скасування рішення апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року та повернення справи на новий апеляційний розгляд було неврахування судом доводів банку щодо пропуску позивачем строку позовної давності за вимогою про визнання спірної довіреності недійсною.
Отже, на момент відкриття 27 липня 2018 року у цій справі в провадженні Київського апеляційного суду перебувала на розгляді інша судова справа № 757/4447/13-ц за участю тих же осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про той самий предмет і з тих же підстав.
Таким чином, позивач та його представник, знаючи про існування іншого судового провадження, що стосується предмету спору у справі № 760/17626/18 та наявність рішення суду з цього питання, умисно не повідомили суд про ці обставини та про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, чим порушили вимоги пунктів 4, 5, 7 частини другої статті 43 ЦПК України та фактично ввели суд в оману щодо фактичних обставин справи.
Вважало, що дії позивача та його представника щодо подачі нового позову у 2018 році, в той час як на розгляді в суді вже 5 років перебував аналогічний спір, і зазначення відповідачем лише ОСОБА_2 та не залучення до участі у справі банку та приватного нотаріуса, які є відповідачами за такими ж вимогами в іншій справі, є зловживанням процесуальними правами, суперечать основним завданням цивільного судочинства, та направлені на позбавлення банку можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 43 ЦПК України, зокрема надати суду свої заперечення та аргументи проти позову, в тому числі щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Так, після набрання законної сили заочним рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2018 року у цій справі, 21 лютого 2019 представник позивача подав до Київського апеляційного суду у справі № 760/17626/18 копію цього заочного рішення суду та просив залишити без розгляду на цій підставі вимогу про визнання довіреності недійсною, заявлену у справі № 757/4447/13-ц до банку та приватного нотаріуса. Саме в такий спосіб банку і стало відомо про наявність заочного рішення суду щодо того ж предмету спору та з тих же підстав, що і у справі № 757/4447/13-ц.
Крім того, зазначало, що висновок експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) від 19 липня 2018 року № 2563 не відповідає вимогам закону та не може бути прийнятий судом як допустимий доказ, оскільки почеркознавча експертиза проведена неналежною експертною установою, так як експерт Кривошеїна О. П ., яка його підписала, не має повноважень на проведення почеркознавчої експертизи (всі її свідоцтва є недійсними). Відповідно до Реєстру атестованих судових експертів, який розміщено на веб-сайті Міністерства юстиції України, встановлено, що свідоцтво експерта Кривошеїної О. П. № 44-11, видане експертно-кваліфікаційною комісією Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України 30 березня 2011 року, є недійсним; свідоцтво № 475, видане експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства внутрішніх справ України 06 жовтня 2008 року, є недійсним, про що в Реєстрі містяться відповідні записи.
Недійсність свідоцтва № 475, виданого експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства внутрішніх справ України 06 жовтня 2008 року, також підтверджується листом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 26 квітня 2016 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.