ПОСТАНОВА
Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №802/1594/16-а
адміністративне провадження №К/9901/19115/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 802/1594/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Альчука М. П.,
та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Сушка О.О., суддів Смілянця Е.С., Залімського І.Г.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Департамент ДВС Мін`юста, в якому просив:
визнати неправомірною бездіяльність та тяганину щодо своєчасного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/2 в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно несплаченого боргу повного розрахунку та виплату пені за затримку платежів;
зобов`язати усунути порушення прав позивача шляхом виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/2 в частині перерахування ОСОБА_1 пені в сумі 73 347,28 грн за затримку платежів по виконанню рішення ЄСПЛ та 44 478,66 грн як частинb повного розрахунку при звільненні, що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 липня 2016 року, що набуло законної сили, а всього на суму 117 825,94 грн.
Відповідно до ухвал Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року, залишені ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року без змін, адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02, в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку - залишено без розгляду, а в частині вимог про зобов`язання перерахунку 44478,66 грн, як частинb розрахунку при звільненні - провадження у справі закрито.
В подальшому в судовому засіданні позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду та в межах якої розглянуто справу, а саме просив:
визнати протиправною бездіяльність щодо не своєчасного виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року в частині невиплаченої пені за затримку платежів;
зобов`язати усунути порушення прав шляхом виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/2 в частині перерахування ОСОБА_1 пені в сумі 302 066,07 грн за затримку платежів по виконанню рішення ЄСПЛ;
стягнути справедливу сатисфакцію в розмірі 10 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди і понесених витрат, пов`язаних з лікуванням як наслідком неправомірної бездіяльності відповідачів.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 від 17 липня 2014 року, де ОСОБА_1 є одним із заявників.
У зв`язку з чим, позивач просить суд зобов`язати Департамент ДВС Мін`юсту України усунути порушення його прав, шляхом перерахування пені за прострочення виконання рішення Європейського суду з прав людини, а також стягнути з відповідача 10 000 грн справедливої сатисфакції у відшкодування моральної шкоди і понесених витрат.
Позивач зазначав, що пеня має бути нарахована з 17 жовтня 2014 року по 04 серпня 2016 року (остаточний розрахунок за рішенням національного суду).
На думку позивача, враховуючи, що ставка Європейського Центрального Банку для країн СНД складає - 10,5 % + 3 % (три відсоткові пункти), то сума пені у розмірі 302 066,07 грн, яка підлягає сплаті, має бути розрахована таким чином:
перша виплата по рішенням національних судів складає 12 325,24 грн, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 12 325,24 грн:365*13,5 %:100%*662 дні=3 012,75 грн;
друга виплата справедливої сатисфакції в сумі 32 440,08 грн виплачена 23 жовтня 2014 року, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 32 440,08 грн:365*13,5%/100 % * 662 дні= 7 942,91 грн;
третя виплата в сумі 1 188 937,30 грн, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 1 188 937,30 грн:365*13,5%:100 % * 662 дні=291 110,41 грн.
Таким чином, позивач вважає, що має бути сплачено пеню не тільки за не своєчасну виплату справедливої сатисфакції за рішенням ЄСПЛ, а й за несвоєчасне виконання рішення національного суду, із застосуванням ставки Європейського Центрального Банку у розмірі 10,5 % + 3 % (три відсоткові пункти).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 державу-відповідача зобов`язано виплатити ОСОБА_1 2000 євро компенсації моральної та матеріальної шкоди та сплатити пеню, у разі несвоєчасної виплати вказаної суми. Згідно платіжного доручення № 7141 від 02 жовтня 2014 року кошти в сумі 32603,10 грн, що еквівалентно 2000 євро справедливої сатисфакції (відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат та інших з урахуванням будь-яких податків) згідно рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 сплачено ОСОБА_1 в повному обсязі, а 24 жовтня 2014 року вказані кошти зараховані на особовий рахунок позивача.
Суд першої інстанції зазначав, що у зв`язку із затримкою виплати вказаних коштів, державним виконавцем сформовано вимогу про сплату пені та розраховано її суму, яка підлягає сплаті на користь позивача, з урахуванням вимог пункту "б" рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02, а саме: рішення набрало законної сили 17 липня 2014 року, кінцева дата виконання рішення - 17 жовтня 2014 року, рішення № 25663/02 в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 24 жовтня 2014 року в сумі 32 603,10 грн. (еквівалент 2000 євро). Таким чином за висновком суду оскільки кількість днів затримки платежу складає 7 днів, то сума пені складає 20,37 грн, яка розраховується: 32603,10 грн:365х3,25%х7=20,37 грн. Вказані кошти також виплачені позивачу, що підтверджується платіжним дорученням Мін`юсту № 3225 від 22.08.2016 року та зараховані на особистий рахунок позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем виконано рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року шляхом виплати позивачу справедливої сатисфакції в розмірі 2000 євро та пені в сумі 20,37 грн, нарахованої за прострочку виконання вказаного рішення, у відповідності до пункту 5 рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що не бере до уваги доводи позивача про необхідність та можливість нарахування пені на інші суми, що стосуються вимоги Європейського суду з прав людини щодо зобов`язання України виконати рішення національних судів, оскільки пеня згідно з підпункту б пункту 5 рішення Європейського суду з прав людини щодо ОСОБА_1 стосується конкретно визначеної суми справедливої сатисфакції в розмірі 2000 євро та не може нараховуватися на невизначені вказаним судовим рішенням суми.
Враховуючи вказані висновки, суд першої інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню також вимоги про понесення моральної та матеріальної шкоди, за відсутності та недоведеності таких.
Не погодившись із постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року провадження у справі 802/1594/16-а зупинено до розгляду Верховним Судом заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року по даній справі.
За змістом матеріалів справи ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року, залишені ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року без змін, адміністративний позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02, в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року стосовно невиплаченого боргу повного розрахунку - залишено без розгляду, а в частині вимог про зобов`язання перерахунку 44478,66 грн, як частину розрахунку при звільненні - провадження у справі закрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишено в даній справі без змін.
13 листопада 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України судових рішень за виключними обставинами та з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
05 січня 2018 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату Верховного Суду України від 28 грудня 2017 року №402/0/19-17 "Щодо передачі заяв про перегляд судових рішень до Великої Палати Верховного Суду" на підставі підпунктів 3, 7 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передано заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2018 року, зокрема, заяву ОСОБА_1 в частині перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах передано на розгляд в порядку пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року відмовлено.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1, підпункту 8 пункту 2 Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 утворено Сьомий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає, зокрема, Вінницьку область.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року у справі № 802/1594/16-а.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
09 липня 2019 року від позивача ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, в якій просив скасувати вказані рішення з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, та справу направити на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування скаржник посилався на невірне застосування судами попередніх інстанцій пункту б статті 1 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини", оскільки рішення ЄСПЛ чітко визнано порушення Конвенції про захист прав та людини і основоположних свобод, як наслідок цього порушення -сатисфакції.
На думку скаржника слід застосовувати остаточну дату розрахунку, 04 серпня 2016 року, бо за змістом рішення ЄСПЛ за несвоєчасне виконання останнього наступає відповідальність у вигляді пені аж до остаточного розрахунку за рішенням національного суду та виплати справедливої сатисфакції.
Скаржник зазначив, що відповідачем застосовано 0,25 % граничної позички Євробанку, хоча для зони Росії і СНД, ставка згідно сайту Євробанку складає - 10,5 % +3%.
Крім того, скаржник зауважив, що відповідач при розрахунку пені помилився в черговості арифметичних дій множення і ділення, що не взято судами до уваги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (судді-доповідача - Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.) від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04 грудня 2019 року дана касаційна скарга прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до вимог частини 3 статті 340 та пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судом встановлено, що відповідно до пункту 5 рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України", де ОСОБА_1 є одним із заявників, постановлено, що:
а) упродовж трьох місяців держава Україна має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню та сплатити 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат та інших з урахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню:
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року;
- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року;
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року;
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року;
- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" та зобов`язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
В свою чергу, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі №802/82/16-а, що набрала законної сили, встановлено, що Департаментом ДВС виконано рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко та інші проти України" в частині, яка стосується виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року.
Крім того, судом в даній постанові також зазначено, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року у справі № 2-4319/06, яким стягнуто з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за сумісництво посад за період з 01 березня 2002 року по 01 січня 2003 року з врахуванням компенсацій при інфляції за затримку розрахунку на суму 7564,50 грн та зобов`язано відповідача звільнити ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера заводу "Модуль" з 01 грудня 2006 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з проведенням повного розрахунку по дату звільнення, було скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 24 червня 2008 року.
Окремо рішенням адміністративного суду встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 згідно з рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та на виконання рішення ЄСПЛ, є визначеною (станом на жовтень 2015 року) і становить 1 900 147,03 грн.
При цьому, беручи до уваги факт виплати ОСОБА_1 коштів на загальну суму 711 209,73 грн, які входять в суму повного розрахунку при звільненні з ДАК "Укрресурси" станом на жовтень 2015 року, тобто в суму 1 900 147,03 грн, останньому необхідно виплатити заборгованість в сумі 1 188 937, 30 грн.
Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) платіжне доручення № 7141 від 02 жовтня 2014 року на суму 32603,10 грн (гривневий еквівалент 2000 євро згідно курсу Національного банку України) для перерахування коштів справедливої сатисфакції на особовий рахунок ОСОБА_1 .
Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Міністерства юстиції України на особовий рахунок ОСОБА_1 проведено 24 жовтня 2014 року.
Згідно вимоги державного виконавця від 03 жовтня 2014 року № 1481/16 Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Казначейства платіжне доручення від 08 жовтня 2014 року № 7330 на суму 12387,28 грн для перерахування заборгованості за рішеннями національного суду на особовий рахунок ОСОБА_1 . Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Мін`юсту на особовий рахунок ОСОБА_1 проведено 28 жовтня 2014 року.
Департаментом ДВС Мін`юсту України 15 серпня 2016 року сформовано вимогу державного виконавця № 65/23, якою розраховано пеню, у зв`язку з несвоєчасною сплатою державою-відповідачем належної суми (справедливої сатисфакції) заявникові в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку (0,25%) плюс три відсотки з моменту закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку.
У вимозі зазначено, що кінцева дата виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17 липня 2014 року - 17 жовтня 2014 року, рішення № 25663/02 в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 24 жовтня 2014 року в сумі 32603,10 грн (еквівалент 2000 євро). Кількість днів затримки платежу - 7 днів. Сума пені - 32603,10:365х3,25%х7=20,37 грн. Загальна сума пені, що підлягає сплаті - 20,37 грн.
Вказаною вимогою Департамент ДВС вимагав від Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України в десятиденний строк провести дії, спрямовані на виконання рішення № 25663/02 від 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України", сплатити на користь ОСОБА_1 вищевказану заборгованість (пеню) за несвоєчасне виконання рішення суду.