ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2019 року
Київ
справа №804/7725/17
адміністративне провадження №К/9901/54144/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Шевченко" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя: Горболінський В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 (головуючий суддя: Прокопчук Т.С., судді: Мельник В.В., Шлай А.В.) у справі №804/7725/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Шевченко" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування постанов,
В С Т А Н О В И В:
21.11.2017 Селянське (фермерське) господарство "Шевченко" (далі - позивач або С(Ф)Г "Шевченко") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати неправомірними та скасувати постанови №111/4.4-1/741 від 23.10.2017 про накладення штрафу в розмірі 9600 грн, №111/4.4-1/742 від 23.10.2017 про накладення штрафу в розмірі 96000 грн, №111/4.4-1/743 від 23.10.2017 про накладення штрафу в розмірі 3200 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06.10.2017 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці С(Ф)Г "Шевченко". Звертає увагу, що ніяких документів щодо наслідків перевірки або усних зауважень щодо виявлених при перевірці порушень від інспектора позивач не отримував і лише 18.10.2017 поштою отримав повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю за актом перевірки №111/4.4-1 від 06.10.2017 на 23.10.2017.
Позивач також стверджує, що 23.10.2017 відмовився отримувати постанови доки не вручать акт, натомість 25.10.2017 на адресу С( Ф ) Г " Шевченко " рекомендованим поштовим відправленням надійшли: два екземпляри акту перевірки датовані 5-6 жовтня 2017 року, два екземпляра припису про усунення порушень у сфері трудових відносин з найманими працівниками №111/4.4-1-92 від 06.10.2017 та лист від 09.10.2017 № 1692/4.4-1/4.4-1, у якому зазначено про необхідність з`явитися 18.10.2017 для можливості оформлення протоколу та ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
На переконання позивача, спірні постанови винесені відповідачем з порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок №295), Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2013 №509 (далі -Порядок 509), статей 247, 268, 279, 280 та статті 36 КУпАП України, при відсутності підстав, зазначених у статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Також зазначає, що індексація грошових доходів не була проведена у зв`язку з тим, що грошовий дохід працівників значно перевищував можливу суму індексації; індексація заробітної плати за вересень 2017 року не могла бути проведена станом на час перевірки, оскільки показник інфляції за вересень 2017 року став відомий лише 20.10.2017. Звертає увагу, що зазначені в постанові особи отримали в повному обсязі належні їм суми при звільненні в межах одного місяця.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову №111/4.4-1/743 від 23.10.2017 про накладення штрафу в розмірі 3200 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов від 23.10.2017 №111/4.4-1/741 та №111/4.4-1/742 про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції було встановлено, що дійсно акт перевірки №111/4-1-1 від 06.10.2017 та припис №111/4.4 -1-92 від 06.10.2017 були передані 10.10.2017 Укрпошті для відправлення позивачу. Водночас вказане відправлення було отримано ним лише 25.10.2017, тобто вже після винесення відповідачем оскаржуваної постанови. Посилаючись на те, що суд першої інстанції погодився з твердженням позивача про протиправність постанови №111/4.4-1/743 від 23.10.2017 у зв`язку з її передчасністю, скаржник зазначає, що дві інші постанови є протиправними і підлягають скасуванню з аналогічних підстав.
На переконання позивача, акт перевірки №111/4.4-1 від 06.10.2017 не міг бути підставою для винесення постанов про накладення штрафів, адже: по - перше, він не підписаний представником позивача, оскільки останній був позбавлений можливості ознайомитися з ним до винесення постанов про накладення штрафів; і по-друге, бездоказово зазначені порушення чинного законодавства про працю, яких не було.
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
13.08.2018 на адресу Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що в обґрунтування протиправності постанови про накладення штрафу від 23.10.2017 №111/4.4-1/741 позивач посилається на частину першу статті 116 КЗпП України, проте доказів того, що зазначені в оскаржуваній постанові працівники у день звільнення не працювали, не надано. Крім цього, звертає увагу, що сума індексації виплат не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, проте з наданих до суду документів не вбачається підвищення окладів працівникам, зазначеним в акті перевірки від 06.10.2017 №111/4-1-1, або іншого збільшення виплат відповідно до законодавства. Стверджує, що оклади були затверджені з 01.01.2017 разом із штатним розписом підприємства, і вони не зазнавали змін. Вважає безпідставним твердження позивача про те, що працівникам виплачувалась заробітна плата вище мінімальної, що жодним чином не впливає на її індексацію, оскільки встановлений чіткий порядок її проведення.
Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2019 задоволено заяви суддів Желтобрюх І.Л., Білоуса О.В. та Стрелець Т.Г. про самовідвід, а справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду.
28.08.2018 від позивача надійшло заперечення на відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому він висловлює своє непогодження з викладеними доводами.
В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатами повторного автоматизованого розподілу справи від 24.05.2019 визначений новий склад суду: головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Саприкіна І.В., Кравчук В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 справу №804/7725/17 прийнято до свого провадження.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що у період з 05.10.2017 по 06.10.2017 на підставі наказу від 29.09.2017 № 228-І та направлення №106-4.1.-І від 29.09.2017 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області була проведена позапланова перевірка С(Ф)Г "Шевченко" з питань додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 111/4.4-1 (далі - акт перевірки №111/4.4.-1).
У висновках, викладених в акті перевірки №111/4.4.-1, зазначено, що позивачем вчиненні порушення законодавства про працю, за які накладено штраф двома оскаржуваними постановами, зокрема:
при звільненні та на час перевірки не проведено остаточних розрахунків з наступними працівниками: ОСОБА_4 з 01.08.2017 в розмірі 3 066,64 грн., ОСОБА_5 з 04.08.2017 в розмірі 3 495,53 грн.; при звільненні ОСОБА_6 з 22.03.2017 остаточний розрахунок проведено 31.03.2017 в розмірі 1 197,81 грн, ОСОБА_7 з 22.06.2017 остаточний розрахунок проведено 30.06.2017 в розмірі 1 083,98 грн.;
не проведена індексація заробітної плати працівникам підприємства у 2017 році, а саме: у червні - серпні працівникам ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та у вересні ОСОБА_8, ОСОБА_9 ;
в порушення вимог пункту 4 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових коштів" (далі - Порядок №1078) не проведено розрахунок індексації заробітної плати відповідно до встановленого порядку.
На підставі акта перевірки № 111/4.4-1 у зв`язку з допущеними порушеннями Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області складено припис №111/4.4-1-92 від 06.10.2017, яким зобов`язано вжити заходи по усуненню виявлених перевіркою порушень вимог законодавства про працю.
23.10.2017 на підставі акта перевірки № 111/4.4-1 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято:
постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 111/4.4-1/741, якою на С(Ф ) Г " Шевченко " на підставі абзацу 3 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 9600,00 грн (далі - постанова № 111/4.4-1/741);
постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 111/4.4-1/742, якою на С(Ф ) Г " Шевченко " на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 96000,00 грн (далі - постанова № 111/4.4-1/742);
постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 111/4.4-1/743, якою на С(Ф ) Г " Шевченко " на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 КЗпП України накладено штраф у розмірі 3200,00 грн (далі - постанова № 111/4.4-1/743).
Не погодившись з вищезазначеними постановами про накладання штрафу за порушення законодавства про працю, С(Ф)Г "Шевченко" звернулося до суду з вимогами про їх скасування.
Водночас, рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування постанови №111/4.4-1/743 щодо накладання штрафу в розмірі 3 200 грн за порушення вимог абзацу 8 частини другої статті 265 КЗпП України не оскаржувалося сторонами до суду апеляційної інстанції, а отже відповідно до статті 341 КАС України не переглядається в цій частині в суді касаційної інстанції.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За такого правового регулювання суди попередніх інстанцій мали з`ясувати чи були оскаржувані постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 111/4.4-1/741 та № 111/4.4-1/742 прийняті, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1,2,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390).
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.