ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №820/5378/16
адміністративне провадження №К/9901/23624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 (головуючий суддя Шевцова Н.В., судді: Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі №820/5378/16 за позовом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Центральна ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі №820/5378/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/5378/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2019 розгляд справи у порядку письмового провадження призначено на 03.12.2019.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі податковим органом викладено обставини, встановлені перевіркою та нормативне регулювання, яке на думку відповідача, підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Крім того, відповідачем зазначено, що як вбачається з листа банку, останній звертає увагу позивача на те, що сума боргу платника податку анульованого кредитором, підлягає обкладанню податком. Відтак, касаційна скарга не містить доводів спростування встановлених під час розгляду судами попередніх інстанцій обставин протиправності прийнятого відповідачем рішення.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де вказано, що приватний нотаріус ОСОБА_1 вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Як наголошує позивач, останньою було визначено базу нарахування єдиного внеску, що не спростовано відповідачем за результатами проведеної перевірки. У акті перевірки податковим органом зауважень щодо своєчасності та форми подання податкових декларацій про майновий стан і доходи у спірному періоді не наведено, протиправність формування показників щодо визначення суми чистого оподатковуваного доходу чи непідтвердження такого доходу первинними документами бухгалтерського обліку контролюючим органом не визначено. Позивач звертає увагу, що стосовно листа банку та отримання додаткових благ, як зазначено у касаційній скарзі відповідачем, - відношення до предмета позову не має. У підсумку, позивач просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами податкового органу на підставі наказу від 08.09.2016 №1094 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
За наслідками зазначеної перевірки складено акт перевірки від 16.09.2016 №3576/20-30-13-04-06/2850700364 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, щодо обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Відповідач встановив порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" внаслідок того, що показник податкової звітності приватного нотаріуса "сума чистого доходу за один місяць" не відповідають розміру середньомісячного річного оподатковуваного доходу, у зв`язку з чим занижено базу нарахування єдиного соціального внеску та розмір ЄСВ за 2015 рік.
У результаті проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: заниження сум страхових внесків від суми чистого доходу за 2015 рік, внаслідок чого донараховано єдиного внеску на суму 1987,78грн.
На підставі акту перевірки відповідачем сформовано та прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.09.2016 №0016341304 на суму 1987,78грн. та рішення №0016351304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 198,78грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що податковим органом недоведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження розміру єдиного соціального внеску у 2015 році. Як вказано судами, при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, контролюючим органом були порушені вимоги підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме чистий оподатковуваний дохід, неправомірно завищений та не відповідає поданій податковій декларації про майновий стан і доходи приватного нотаріуса ОСОБА_1 за 2015 рік.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно до частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 6 вказаного Закону обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону.