ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №804/17259/14
адміністративне провадження №К/9901/8546/18
К/9901/8548/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,
при секретарі: Горбатюку В.С.,
за участю представника позивача: Портянко Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" та 2. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 (суддя - Ільков В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Іванов С.М., Чабаненко С.В.) у справі № 804/17259/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алвалім" (далі - ТОВ "Алвалім") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:
визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн.;
стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Алвалім" узгоджену суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 16720168 грн.;
стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Алвалім" пеню у розмірі 1305547,36 грн. за прострочення погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн. за 190 дні - з 22.07.2014 по 27.01.2015.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Алвалім" звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить частково скасувати Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов.
Вподальшому позивач звернувся із заявою про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн., стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Алвалім" узгоджену суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 16720168 грн. з огляду на те, що органом Державного казначейства України перераховано спірну суму бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ "Алвалім".
У зв`язку з цим, позивач просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 частково та задовольнити позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Алвалім" пені у розмірі 1305547,36 грн. за прострочку погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16720168 грн. за 190 днів - з 22.07.2014 по 27.01.2015.
Вимоги касаційної скарги в оскаржуваній частині обґрунтовано тим, що у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені статтею 200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська також оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в цій частині з тих підстав, що на момент звернення ТОВ "Алвалім" до суду з даним позовом остаточного судового рішення по справі №2а/0470/12800/11, з якою пов`язано розгляд даної справи, ухвалено не було, у податкового органу відсутні підстави для вчинення дій щодо бюджетного відшкодування спірної суми податку на додану вартість.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Стосовно заяви ТОВ "Алвалім" про відмову від позовних вимог у відповідній частині, слід зазначити наступне.
Як передбачено частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Згідно зі статтею 348 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.
У разі відмови від позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
За правилами частин 3 та 5 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а відповідачі - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відмова позивача від позову закону не суперечить, чиїх-небудь прав, свобод або інтересів не порушує, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ "Алвалім" підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 458378 грн. по декларації за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 31.11.2010 рр., у сумі 6496117 грн. по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010, у сумі 9738673 грн. по декларації за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ. що декларувалось в період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за наслідками якої складено акт №0004690 (3584/23-5/33275679) від 21.09.2011.
За висновками акту перевірки позивачем допущено порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 458378 грн., порушення абз. 2 пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми ПДВ заявленої до відшкодування по деклараціям з ПДВ: за січень 2011 року у розмірі 6496117 грн., лютий 2011 року у розмірі 9738673 гривень.
На підставі названого акту перевірки 29.09.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000942305, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485378 грн., та № 0000972305, згідно з яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16234790 грн.
Не погодившись з цими податковими повідомленнями-рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Алвалім" оскаржило їх у судовому порядку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000942305 від 29.09.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким ТОВ "Алвалім" зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485378 грн. та №0000972305 від 29.09.2011, яким ТОВ "Алвалім" відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16234790 грн., у іншій частині позовних вимог відмовлено.