ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2019 року
Київ
справа №814/2217/17
адміністративне провадження №К/9901/39972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Саприкіної І.В., Чиркіна С.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу №814/2217/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Мороза А.О. від 10 листопада 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Яковлєва О.В., Танасогло Т.М., Запорожана Д.В. від 06 лютого 2018 року
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області (далі також - відповідач), у якому просив визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства; зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законодавством. Обґрунтовуючи свою вимогу про зобов`язання відповідача надати такий дозвіл, позивач наполягає на тому, що судовий захист повинен бути ефективним, і для відновлення його прав тільки визнання дій відповідача протиправними буде недостатньо.
3. Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, у яких послався на положення Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі - Стратегія), відповідно до норм якої відповідач повинен сформувати перелік земельних ділянок, які передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою відповідно до такого переліку. Відповідач наголошує на тому, що зазначена у клопотанні позивача земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України. Також відповідач наполягає на тому, що прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, і таке рішення приймається в межах його адміністративного розсуду, а тому зобов`язання надати такий дозвіл є втручанням в його діяльність та перебиранням його функцій.
4. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 6,81 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться у постійному користуванні фермерського господарства Сахно Л.В., в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Зобов`язано відповідача у відповідності до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07 червня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 6,81 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться у постійному користуванні фермерського господарства Сахно Л.В., в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. В решті позову відмовлено.
5. Рішення суду мотивовано тим, що право власності на землю набувається виключно в порядку, який встановлений законом. В даному випадку таким законом є Земельний кодекс України. Отримання зацікавленою особою дозволу на розроблення проекту землеустрою є складовою частиною процедури набуття права власності на землю. Інші нормативно-правові акти не можуть суперечити нормам Земельного кодексу України і тим принципам, які в ньому закладені, та/або підмінювати процедуру набуття права власності на землю, яка закріплена в цьому кодексі.
Позивач є членом фермерського господарства і просить надати йому земельну ділянку, яка є складовою частиною земельної ділянки, що знаходиться на праві постійного користування у фермерського господарства Сахно Л.В. Ця земельна ділянка не могла бути включена відповідачем до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, так як вона вже є об`єктом цивільних прав і використовується на законних підставах фермерським господарством. В той же час, згідно з положеннями Земельного кодексу України, а також Стратегії до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, відповідачем включаються вільні від прав власності, володіння чи користування земельні ділянки.
Крім того, підстави для зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою відсутні, так як фактично відповідач не відмовив останньому у наданні такого дозволу, а взагалі не розглянув по суті клопотання позивача, адже відповідач не перевіряв відповідність місця розташування земельної ділянки, на яку вказав позивач, приписам законодавчих актів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, у якій просить частково скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та в цій частині прийняти нове, яким зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 6,81 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться у постійному користуванні фермерського господарства Сахно Л.В., в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 червня 2017 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 6,81 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться в постійному користуванні фермерського господарства Сахно Л.В., в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Листом від 07 серпня 2017 року повідомлено позивача, що земельна ділянка, на яку він претендує, не входить до затвердженого ним переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року на території Миколаївської області.
Не погоджуючись зі вказаними обставинами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про ефективний спосіб захисту порушених прав шляхом зобов`язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки в даному випадку, у відповідача відсутня дискреція (власлий розсуд) щодо надання чи ненадання такого дозволу, так як позивачем, разом з клопотанням були надані необхідні документи для отримання такої, та які розглянуті у повному обсязі.
9. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині є правильними та законними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд зазначає наступне.
11. Згідно з положенням частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
12. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
13. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що ї передбачені Конституцією та законами України.
15. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".
16. Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
17. Згідно з частиною 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
18. Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
19. Приписами абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.