ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №804/1953/15
касаційне провадження №К/9901/7275/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 (суддя - Жукова Є.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 (головуючий суддя - Мельник В.В., Нагорна Л.М., Юхименко Ю.В.) у справі за позовом Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У січні 2015 року Інспекція звернулась до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1, у якому просила стягнути з останнього податковий борг з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 58270,68 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція посилалась на те, що за результатами проведеного аналізу діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства було встановлено порушенні підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України в частині несплати податкових зобов`язань по податкових деклараціях, у зв`язку з чим станом на 16.01.2015 у підприємця виник податковий борг із орендної плати за землю у розмірі 58270,68 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.02.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015, позов задовольнив частково: стягнув з ФОП ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу заборгованість з орендної плати за землю з фізичних осіб у сумі 51280,69 грн. в Іншій частині позовних вимог відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову щодо частини позовних вимог, суди виходили з того, що: оскільки договір оренди землі від 22.04.2009 (в редакції додаткової угоди від 06.07.2012) був достроково розірваний сторонами згідно угоди від 09.07.2014, з огляду на що у підприємця був відсутній обов`язок сплачувати оренду плату після цієї дати та, як наслідок, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за періоди після розірвання договору оренди; Інспекція не надала суду розрахунків суми пені та штрафних санкцій із зазначенням періодів нарахування та сум, на які були здійснені такій нарахування.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.07.2015 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що у довідці-розрахунку податкового боргу підприємця Інспекцією було зазначено із яких сум основного зобов`язання, пені та штрафних санкцій складається розмір податкової заборгованості ФОП ОСОБА_1 . Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України.
ФОП ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.12.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляду справи на 03.12.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що між ФОП ОСОБА_1 (орендарем) та Криворізькою міською радою (орендодавцем) був укладений договір оренди земельної ділянки від 22.04.2009 про оренду протягом двох років земельної ділянки житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 . Додатковою угодою від 06.07.2012 термін дії договору оренди земельної ділянки від 22.04.2009 був продовжений на 5 років до 24.04.2016. Вказані договір та додаткова угода до нього були зареєстровані 24.04.2009 та 10.07.2012 відповідно.
Разом з цим, згідно рішення Криворізької міської ради від 27.03.2014 № 2581 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок" (в редакції рішення від 30.04.2014 № 2674) договір оренди земельної ділянки від 22.04.2009 з додатковою угодою від 06.07.2012 до нього був розірваний за згодою сторін.
09.07.2014 між ФОП ОСОБА_1 (орендарем) та Криворізькою міською радою (орендодавцем) була укладена угода № 42014094 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.04.2009 з додатковою угодою від 06.07.2012, пунктом 3 якої передбаченно, що нарахування орендної плати за орендовану земельну ділянку припиняється за актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, що є невід`ємною частиною цієї угоди.
Згідно акту передачі б/н б/д ФОП ОСОБА_1 передав, а робоча комісія Криворізької міської ради прийняла земельну ділянку житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1. Актом підтверджено відсутність претензій сторін щодо стану земельної ділянки та умов її передачі.
Також, судами було встановлено, що на підставі висновків акта перевірки від 17.04.2014 № 128/154/2617206673 Інспекція 16.10.2014 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 00004561503, яким застосувала до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 20% грошового зобов`язання, погашеного із затримкою, у сумі 1891,31 грн.; № 000457503, яким застосувала до ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 10% грошового зобов`язання, погашеного із затримкою, у сумі 3527,45 грн.
Також, Інспекцією була сформована та надіслана підприємцю податкова вимога № 493-25 від 05.05.2014, згідно з якою повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що сума його податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 7558,74 грн. основного зобов`язання.
Зі змісту Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що користування землею в Україні є платним.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.