ПОСТАНОВА
Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №185/8991/16-а(2-а/185/49/17)
адміністративне провадження №К/9901/23990/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2017 року (суддя Гаврилов В.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (колегія суддів: Ясенова Т.І., Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язати відповідача зарахувати період знаходження на інвалідності з 19.08.2003 по 21.07.2016 до пільгового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням часу знаходження на інвалідності з 22.07.2016.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що основною умовою для взаємозаліку трудового стажу роботи відповідно до роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 №8 є наявність 10-річного стажу роботи на провідних професіях, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Оскільки стаж роботи заявника на провідних роботах 3 роки 2 місяці 8 днів, можливості зарахувати пільговий стаж 1 рік за 1 рік 3 місяці відповідно до роз`яснень немає.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що з 17 липня 2003 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
22 липня 2016 року позивач звернувся до Павлоградського обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 02.08.2016 за №4900/05/18 управління повідомило позивача про відсутність підстав для переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, посилаючись на те, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж, встановлений статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач зазначив, що пільговий стаж позивача за статтею14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (25 років) складає 4 роки 11 місяців 15 днів, стаж за статтею14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (20 років) складає 3 роки 2 місяці 8 днів, час знаходження на інвалідності 12 років 6 місяців 4 дні, а загальний стаж роботи складає 25 років 04 місяці 10 днів. Період знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва не може бути зараховано у кратних розмірах (ст. 14-20), оскільки у нього відсутній 10-річний стаж роботи на провідних професіях.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивач отримав трудове каліцтво, перебуваючи на посаді, яка дає право на призначення пенсії при наявності 10 років стажу, тому згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період перебування на пенсії по інвалідності слід зарахувати до стажу для визначення права на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Дослідивши спірні відносини, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.