ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2019 року
Київ
справа №285/3945/17
адміністративне провадження №К/9901/54781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Савицької Л.Й. від 24 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Охрімчук І.Г., Капустинського М.М., Моніча Б.С. від 16 травня 2018 року
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Житомирський обласний військовий комісаріат, у якому просив: визнати протиправним і скасувати пункт 3 рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи з 30 листопада 2016 року внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі також - Чорнобильській АЕС), оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 серпня 2017 року № 87 (далі також - Протокол №87); зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи внаслідок зазначених вище підстав у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 30 листопада 2016 року та подати звіт про виконання постанови суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 11 травня 1972 року по 21 січня 1998 року проходив військову службу в Збройних силах України. В той же час, в період з 05 травня 1986 року по 24 червня 1986 року виконував обов`язки військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі в/ч 43187, внаслідок чого 17 серпня 1999 року йому було встановлено спочатку ІІІ групу інвалідності, а з 30 листопада 2016 року ІІ групу інвалідності довічно.
15 червня 2017 року позивач звернувся через Новоград-Волинський міський військовий комісаріат Житомирської області до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням з 30 листопада 2016 року ІІ групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на що Протоколом №87 йому було повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона порушує норми Конституції України та Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач діяв всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення Міністерства оборони України про відмову у призначені позивачу грошової допомоги, що оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 18 серпня 2017 року № 87 є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 листопада 2017 року та постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 02 липня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 285/3945/17.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Коваленко Н.В. та Чиркіна С.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 11 травня 1972 року по 21 січня 1998 року проходив військову службу в Збройних силах, під час якої в період з 05 травня 1986 року по 24 червня 1986 року у складі в/ч 43187 виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого відповідно до довідки від 16 липня 1997 року №657/7 після проведення медичного огляду ВЛК 1120 ОВГ отримав діагноз: гіпертонічна хвороба І стадії, хронічний гастрит, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відтак, наказом командуючого північним ОТК від 22 жовтня 1997 року №039_ПМ був звільнений в запас, за станом здоров`я.
17 серпня 1999 року Житомирською обласною МСЕК №1 позивачу первинно було присвоєно ІІІ групу інвалідності з вказаних вище підстав, яку під час огляду від 10 жовтня 2002 року було встановлено повторно.
В подальшому, відповідно до довідки від 15 грудня 2016 року № 528971 позивачу з 30 листопада 2016 року було встановлено ІІ групу інвалідності, яка пов`язана з виконанням військових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підтвердження чого позивач отримав безстрокове посвідчення 16 грудня 2016 року.
15 червня 2017 року позивач через Новоград-Волинський міський військовий комісаріат Житомирської області звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням з 30 листопада 2016 року ІІ групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за результатами розгляду якої Протоколом від 18 серпня 2017 року № 87 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції не прийняли до уваги, що первинно позивачу інвалідність ІІІ групи встановлена 17 серпня 1999 року. Враховуючи, що на час первинного встановлення інвалідності позивача не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, дії Міністерства оборони України при ухваленні Протоколу від 18 серпня 2017 року № 87 відповідали законодавству України.
Крім того, скаржник вважає, що у спірних правовідносинах він наділений повноваженнями, які дають певну свободу розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто дискреційними повноваженнями. При цьому, заявник зазначає, що суд не вправі втручатись у дискреційні повноваження органу державної влади.
Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.