ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4098/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Болдіна В.В.,
відповідача - Дороніної О.М.,
третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог щодо предмета спору,
на стороні позивача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз",
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Широбокова Л.П., судді - Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.)
від 24.06.2019,
та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз",
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Євстигнеєва Н.М.)
від 03.12.2018,
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Широбокова Л.П., судді - Орєшкіна Е.В., Подобєд І.М.)
від 24.06.2019,
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз",
до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про визнання договору укладеним,
В С Т А Н О В И В:
у вересні 2018 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом про визнання договору про транспортування природного газу № 1807000395 від 01.08.2018 укладеним в редакції АТ "Укртрансгаз", що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Укртрансгаз" надіслало на адресу відповідача проект договору транспортування природного газу № 1807000395 від 01.08.2018 у двох примірниках, один з яких підписаний позивачем. Цей договір складений відповідно до Типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015. Відповідач підписав договір з протоколом розбіжностей, де п. 9.3 договору виклав у своїй редакції і 16.08.2018 направив позивачу, про що свідчить лист № Кд03.2-ЛВ-16308-0818. Вважає, що редакція п. 9.3 вказаного договору, викладена відповідачем в протоколі розбіжностей до договору, суперечить постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015, якою затверджено Типову форму договору на транспортування природного газу, а редакція цього пункту позивача повністю узгоджується з Типовою формою договору. З урахуванням вказаного, керуючись ст. ст. 179, 181, 184, 187 ГК України, Законом України "Про ринок природного газу", постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015, позивач просить задовольнити ці позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 у справі № 904/4098/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано укладеним договір про транспортування природного газу № 8070000395 від 01.08.2018 в редакції АТ "Укртрансгаз", викладеній в резолютивній частині позовної заяви від 11.09.2018 та який було направлено ПАТ "Криворіжгаз" листом № Кд03.2-ЛВ-16308-0818 від 16.08.2018, за виключенням абз. 2 п. 9.3 договору, який викладено в такій редакції: "Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
17.07.2019 АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" подало касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019, в якій просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 залишити в силі.
Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції зазначає те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права - ст. 181 ГК України та порушено норми процесуального права - ст. ст. 14, 237 ГПК України. Стверджує, що згідно з Переліком постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 951 від 08.11.2017, постанова Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 визнана такою, що втратила чинність. Вказує, що нормативно-правовий документ після втрати ним чинності перестає бути джерелом права, а його норми втрачають обов`язкову силу і не підлягають подальшому застосуванню. На думку відповідача, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, дійшов правильного висновку про те, що умови вказаного договору (зокрема його п. 9.3) не можуть регулюватись нечинною постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005. Вважає, що апеляційним судом не було взято до уваги і те, що AT "Укртрансгаз" повинно було звернутись з позовом про врегулювання розбіжностей за договором або про внесення змін до діючого договору (за наявності дотримання ст. 188 ГК України), а не звертатись з позовом про визнання вказаного договору укладеним. Стверджує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, виклавши п. 9.3 договору в редакції, що не була заявлена позивачем. Посилається на постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 924/853/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1979/18, від 25.06.2019 у справі № 922/2528/18, від 25.06.2019 у справі № 909/774/18, від 02.07.2019 у справі № 918/591/18, від 02.07.2019 у справі № 904/4073/18.
25.07.2019 до Верховного Суду від АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких, серед іншого, відповідач вказав на те, що лише позивач вправі змінити предмет і підставу позову, а не суд.
12.08.2019, 29.11.2019 АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" подав до суду касаційної інстанції додаткові пояснення, в яких просив суд взяти до уваги постанови Верховного Суду у справах № 922/2529/18, № 924/853/8, № 922/2528/18, № 909/774/18, № 911/1979/18, № 918/591/18, № 904/4073/18, а також постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18. З урахуванням вказаного просив постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
26.07.2019 АТ "Укртрансгаз" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає те, що господарськими судами обох інстанцій залишено поза увагою те, що підставою цього спору був, зокрема абз. 4 ч. 4 ст. 179 ГК України, за яким при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Вважає, що господарськими судами було неправильно застосовано норми матеріального права - ст. ст. 179, 184 ГК України, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2497 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу", порушено норм процесуального права - ст. ст. 3, 7, 14, 73, 76-79, 86, 91, 236, 237 ГПК України. Стверджує, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1598 від 04.12.2018 "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу" набула чинності 28.12.2018 і не може розповсюджуватися на правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем з 01.08.2018. Посилається на те, що судами не надано оцінки тому, що до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1437 від 27.12.2017 були внесені зміни, які набрали чинності з 01.08.2018.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, взявши до уваги постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" необхідно задовольнити, а касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" - задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено судами, у серпні 2018 року АТ "Укртрансгаз" надіслало на адресу ПАТ "Криворіжгаз" (наразі - АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз") пропозицію укласти договір транспортування природного газу № 1807000395 від 01.08.2018 та проект договору у двох примірниках, один з яких було підписано АТ "Укртрансгаз".
Відповідач підписав цей договір з протоколом розбіжностей і листом № Кд03.2-ЛВ-16308-0818 від 16.08.2018 направив позивачу, який отримав його 17.08.2018 (а.с. 24, т. 1).
Згідно з протоколом розбіжностей в редакції замовника (відповідача) п. 9.3 договору викладено в такій редакції: "у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
Позивач запропонував таку редакцію п. 9.3 договору: "у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.
Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".
Сторонами не було досягнуто згоди щодо умов, викладених в п. 9.3 договору.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, яким у позові було відмовлено та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ст. 181 ГК України передбачає, зокрема, що неврегульовані сторонами розбіжності щодо окремих умов договору можуть передаватися на розгляд до суду. Однак ця стаття не позбавляє господарський суд можливості з урахуванням ст. 5 ГПК України переглянути договір, надати оцінку договору щодо відповідності його умов чинному законодавству та визначити можливість його укладення у запропонованій позивачем редакції (з урахуванням наявного в матеріалах справи протоколу розбіжностей щодо п. 9.3). Невчинення таких дій судом матиме наслідком погодження вказаного договору, зокрема в частині його п. 9.3 в редакції відповідача щодо чого сторонами не було досягнуто згоди і що стало підставою для звернення позивача до суду. Дослідивши проект договору, суд апеляційної інстанції встановив, що редакція договору позивача відповідає Типовому договору транспортування природного газу на час подання проекту договору іншій стороні, окрім п. 9.3, який містить посилання на застосування постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, що втратила чинність з 01.01.2018, а редакція цього пункту договору відповідача не відповідає Типовому договору. З урахуванням вказаного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір підлягає укладенню на умовах, визначених позивачем, за виключенням абз. 2 п. 9.3. договору, який підлягає викладенню в редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1598 від 04.12.2018 "Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу".
Проте, з урахуванням позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18, такі висновки апеляційного господарського суду є помилковими, з огляду на таке.
За ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частинами 1 - 4, 7 ст. 179 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.