ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 917/35/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Чумака Ю. Я., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Остроушко О. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 (судді: Стойка О. В., Радіонова О. О., Попков Д. О.) у справі
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго"
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго",
про врегулювання розбіжностей, що залишилися неврегульованими під час укладання додаткової угоди до договору,
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Комунального підприємства "Теплоенерго"
про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог
1.1. У грудні 2018 року до господарського суду звернулося Комунальне підприємство "Теплоенерго" (далі - КП "Теплоенерго") із позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі- ПАТ "Полтаваобленерго") про врегулювання розбіжностей, що залишилися неврегульованими під час укладання додаткової угоди до договору.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірну відмову відповідача від підписання Додаткової угоди в редакції позивача. Зазначав, що зміна тарифу на транспортування теплової енергії КП "Теплоенерго" на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29.10.2018 № 1385 є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами Договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 № 1738 у частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом. Крім того, позивач не погодився із запропонованою відповідачем у протоколі розбіжностей редакцією пункту 3 Додаткової угоди, відповідно до якої буде застосовуватись у відносинах сторін інший тариф, починаючи з 01.09.2018, а у разі судового врегулювання розбіжностей по цій додатковій угоді дія останньої починається з моменту набрання законної сили рішення суду.
1.3. ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до КП "Теплоенерго" із зустрічним позовом про внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 та викладення пунктів Додаткової угоди № 4 від 01.11.2018 до Договору № 1738 від 18.08.2016, з урахуванням протоколу розбіжностей від 03.12.2018 до Додаткової угоди № 4 від 01.11.2018.
1.4. В обґрунтування вимог за зустрічним позовом відповідач посилався на те, що при укладанні Договору № 1738 від 18.08.2016 було передбачено, і сторони мали на увазі і розуміли встановлення та зміни тарифу регулятором саме для відповідача, і іншого трактування цього пункту за Договором № 1738 від 18.08.2016 сторони не передбачали. На момент підписання Договору № 1738 від 18.08.2016 та закріплення у пункті 2.2 Договору фрази, що зміна тарифу відбувається у разі затвердження нових тарифів Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), передбачає зміну для Постачальника, ПАТ "Полтаваобленерго", оскільки НКРЕКП не встановлювало тарифів для КП "Теплоенерго" на момент укладення Договору № 1738 від 18.08.2016. Таким чином, з аналізу і розуміння пункту 2.2 Договору № 1738 на транспортування теплової енергії від 18.08.2016, внесення змін до пункту 2.2 чинного договору відповідач вважав можливим лише при встановлені нових тарифів для постачальника - ПАТ "Полтаваолбенерго".
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2019 у задоволенні первісних позовних вимог КП "Теплоенерго" до ПАТ "Полтаваобленерго" про врегулювання розбіжностей, що залишилися неврегульованими під час укладання додаткової угоди до договору відмовлено, зустрічні позовні вимоги ПАТ "Полтаваобленерго" до КП "Теплоенерго" про внесення змін до договору задоволені у повному обсязі.
2.2. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не є споживачем теплової енергії у розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання", а позивач не є теплопостачальником за цим правочином щодо відповідача, а тому покладення обов`язків з оплати послуг за відповідним тарифом є незаконним та необґрунтованим.
Одночасно, задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент виникнення спору не встановлювалися нові тарифи на транспортування теплової енергії для відповідача, який є ліцензіатом з постачання теплової енергії, то внесення змін до Договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 в редакції позивача є неможливим.
3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 апеляційну скаргу КП "Теплоенерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2019 у справі № 917/35/19 - задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.2019 у справі № 917/35/19 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено частково: внесено зміни до Договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", виклавши абзац 2 пункт 2.2 Договору в наступній редакції: "З 17.11.2018 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 108, 68 грн за 1 Гкал з ПДВ." У задоволенні решти первісних та зустрічних позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Теплоенерго" 881,00 грн судового збору за подання позовної заяви. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь КП "Теплоенерго" 1321,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" судовий збір за подання апеляційної скарги КП "Теплоенерго" на користь Державного бюджету України у сумі 2643,00 грн.
3.2. Суд апеляційної інстанції встановив, що сторони намагалися внести зміни до пункту 2.2 договору, якою врегульована вартість послуг та порядок її визначення, проте не досягли згоди. Посилаючись на статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 652 Цивільного кодексу України, статті 15, 20 Закону України "Про теплопостачання", суд дійшов висновку, що ціноутворення на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії не є вільним, оскільки підлягає державному регулюванню, тому затвердження рішенням уповноваженого органу нового тарифу на транспортування теплової енергії є достатньою, в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, підставою для внесення змін до пункту 2.2 Договору стосовно вартості послуг за Договором. З урахуванням того, що виконавчий комітет Кременчуцької міської ради згідно з рішенням від 29.10.2018 № 1385 затвердив тариф на теплову енергію КП "Теплоенерго", то в цій частині первісні позовні вимоги про визначення вартості послуг на рівні 108,68 грн з ПДВ за 1ГКал за транспортування розподільчими мережами є обґрунтованими, а відповідно вимоги ПАТ "Полтаваобленерго" щодо встановлення іншої вартості є безпідставними.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2019, ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2019, залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2019 у справі № 917/35/19.
4.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана постанова винесена без встановлення судом обставин, що мають суттєве значення для справи, висновки зроблені помилково, судом порушено норми глави 5 параграфа 3 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, порушено статті 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України.
5. Обставини справи, встановлені судами
5.1. Між КП "Теплоенерго" (компанія) та ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальник) 18.08.2016 укладено Договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язується транспортувати теплову енергію (в тому числі для надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання) власного виробітку відповідача (за первісним позовом) місцевими (розподільчими) тепловими мережами (у тому числі мережами гарячого водопостачання), що знаходяться у власності чи користуванні Компанії, до споживачів Постачальника, а Постачальник зобов`язується здійснювати оплату отриманих послуг відповідно до умов цього Договору.
25.01.2017 укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін (доповнень) до Договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738, відповідно до якої сторони доповнили пункт 2.2 Договору абзацом 4, за змістом якого з 01.01.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
5.2. Позивачем (за первісним позовом) направлено відповідачу Додаткову угоду № 4 про внесення змін до пункту 2.2. Договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 № 1738.
Відповідачем підписано Додаткову угоду № 4 про внесення змін до пункту 2.2. Договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 № 1738 з протоколом розбіжностей від 03.12.2018 шляхом викладення пунктів Додаткової угоди № 4 у власній редакції.
Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору на транспортування теплової енергії.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Предметом спору є вимоги про врегулювання розбіжностей шляхом внесення змін до договору на транспортування теплової енергії. Спір виник у зв`язку з неврегулюванням розбіжностей між сторонами Договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 у частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом.
6.3. Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).
6.4. Відносини у сфері транспортування теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання". У преамбулі цього Закону зазначено, що ним визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та врегульовано відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання підлягає державному регулюванню.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи.