ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 906/994/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" - Мельник Н.Й.,
Виконавчого комітету Житомирської міської ради - не з`явився,
Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області - не з`явився,
Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області - не з`явився,
Олевської міської ради Житомирської області - не з`явився,
Ружинської селищної ради Житомирської області - не з`явився,
Високівської сільської ради Житомирської області - не з`явився,
Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради
Житомирської області - не з`явився,
Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.) - Мельник Н.Й.,
Публічного акціонерного товариства
"Державний експортно-імпортний банк України" - Шахрай О.А.,
ОСОБА_2 - не з`явився,
Учасника ТДВ "ЖЛ" ОСОБА_3 - Кліща А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 (у складі колегії суддів: Грязнов В.В.(головуючий), Мельник О.В., Розізнана І.В.)
у справі № 906/994/16
за позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі"
до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, Олевської міської ради Житомирської області, Ружинської селищної ради Житомирської області, Високівської сільської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.), Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", ОСОБА_2,
про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" (далі - ЗАТ "Житомирські ласощі") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (далі -ТОВ "Ренесанс Траст"), учасника Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (далі - ТДВ "ЖЛ") ОСОБА_3, у якому просило визнати право власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, перелік яких наведено у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.11.2016 до участі у справі як третю особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів залучено Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України").
У грудні 2016 року ЗАТ "Житомирські ласощі" подало до суду заяву про доповнення предмета позову вимогами про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у заяві.
Позовні вимоги мотивовано, зокрема тим, що оскаржені рішення відповідних виконавчих комітетів міських, селищних, сільських рад прийнято з порушенням вимог законодавства та на підставі рішень загальних зборів акціонерів товариства, які визнано недійсними у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.12.2016 прийнято до розгляду по суті заяву ЗАТ "Житомирські ласощі" про доповнення предмета позову; залучено до участі у справі як інших відповідачів: Виконавчий комітет Житомирської міської ради, Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області, Олевську міську раду Житомирської області, Ружинську селищну раду Житомирської області, Високівську сільську раду Житомирської області, Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради Житомирської області; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.05.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 залучено ОСОБА_2 .
У грудні 2018 року ЗАТ "Житомирські ласощі" подало до суду заяву про відмову від частини позовних вимог за переліком на стадії розгляду справи по суті .
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.03.2019 заяву ЗАТ "Житомирські ласощі" про відмову від частини позовних вимог на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) задоволено. Прийнято відмову ЗАТ "Житомирські ласощі" від позовних вимог про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали, заявлених до ТОВ "Ренесанс Траст" та учасника ТДВ "ЖЛ" ОСОБА_3 Провадження у справі за цими позовними вимогами закрито.
У процесі розгляду справи учасниками справи, у тому числі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", було подано ряд клопотань про закриття провадження у справі за позовними вимогами ЗАТ "Житомирські ласощі" про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 231 ГПК, зокрема з підстав непідвідомчості цього спору господарському суду.
Так, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у своїх клопотаннях про закриття провадження у справі за наведеними позовними вимогами з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 231 ГПК, послалося, зокрема на те, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Банк наголошував, що справа за позовом товариства про скасування рішень виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування, визнання недійсними відповідних свідоцтв та державних актів чинним господарським процесуальним законом не віднесено до юрисдикції господарських судів, оскільки, по-перше, ані майно, ані право власності (чи інше речове право) на майно не є предметом спору у цій справі, а по-друге, позивачем об`єднано в позові виключно вимоги про скасування рішень суб`єктів владних повноважень.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019 закрито провадження у справі № 906/994/16 за позовними вимогами ЗАТ "Житомирські ласощі" до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, Олевської міської ради Житомирської області, Ружинської селищної ради Житомирської області, Високівської сільської ради Житомирської області, Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.), про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали.
Місцевий господарський суд, розглянувши клопотання учасників справи, у тому числі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", про закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості зазначеного спору господарським судам, дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки за предметним та суб`єктним критеріями зазначений спір віднесено до юрисдикції господарських судів і заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Натомість суд закрив провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 6 частини 1 статті 231 ГПК, оскільки позовні вимоги щодо скасування рішень виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування обґрунтовано позивачем не їх невідповідністю вимогам закону на дату прийняття в проміжку часу з квітня по травень 2011 року, а необхідністю відновити своє правове становище відносно певних об`єктів нерухомого майна, тобто в цьому випадку має місце не відновлення або захист порушеного права, а спростування юридичних фактів, що не може бути вирішено в порядку господарського судочинства. Щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності та державних актів на право власності на земельні ділянки суд закрив провадження у зв`язку з відсутністю відповідача.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019 скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що вимоги про скасування рішень виконавчих комітетів, визнання недійсними свідоцтв про право власності на майно та державних актів на право власності на земельні ділянки є такими, що виникли із приватноправових відносин, тому можуть бути самостійним предметом спору та підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, а відтак апеляційний суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції щодо наведених ним підстав для закриття провадження у справі.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у серпні 2019 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019 залишити в силі.
Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема тим, що у цій справі позивачем речове право на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки не оспорюється, отже, відсутній спір про право; предметом оскарження є саме ненормативні акти, тобто результати виконання відповідачами владних управлінських функцій, що виключає наявність приватноправових відносин, а відтак і підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про підвідомчість цього спору господарському суду є помилковим.
ЗАТ "Житомирські ласощі" і Delta Capital S.A. (Дельта Кепітал С.А.) у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при винесенні постанови, тому просять залишити оскаржене судове рішення без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"; призначено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 18.09.2019.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від18.09.2019 справу № 906/994/16 разом з касаційною скаргою ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 та доданими до скарги матеріалами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 справу № 906/994/16 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 призначено касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 у справі № 906/994/16 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.11.2019.
Відповідачі та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналогічні за змістом положення містилися у статті 1 ГПК у редакції, чинній на час подання позову ЗАТ "Житомирські ласощі".
Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13).
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).