ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Кислощук Я.С.,
відповідача - не з`явився,
третьої особи-1 - не з`явився,
третьої особи-2 - не з`явився,
третьої особи-3 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Россолов В.В., Дучал Н.М., Хачатрян В.С.
від 13.05.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі міста Харкова, Міністерство соціальної політики України, Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації
про стягнення 2 737 939,44 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради про стягнення 459 317,23 грн 3% річних та 2 278 622,22 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України в частині своєчасного відшкодування позивачу вартості спожитого природного газу абонентам - фізичним особам Холодногірського району м. Харкова, яким призначено субсидію.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" з 01.07.2015 здійснює господарську діяльність з постачання природного газу, зокрема, для такої категорії споживачів як населення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" протягом січня - грудня 2017 року здійснювало постачання природного газу населенню Холодногірського району м. Харкова та частково Харківського району, яке отримує субсидії, на загальну суму 48 742 912,09 грн, що підтверджується актами звіряння розрахунків по формі № 3-пільга.
У 2017 році між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз", Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" на підставі актів звіряння розрахунків за надані послуги між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" та Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, з метою погашення взаємної заборгованості на загальну суму 17 693 477,71 грн, а саме організації проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (надалі - Порядок № 20, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), укладено (підписано) 5 (№ 26/УТГ від 20.01.2017, № 1431/у від 23.02.2017, № 1430/у від 23.02.2017, № 1422 від 23.02.2017, № 3387 від 21.08.2017) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (надалі - Спільні протокольні рішення).
У розділі 2 Спільних протокольних рішень погоджено перелік підприємств, що беруть участь у проведенні розрахунків, та послідовність виконання сторонами цих рішень.
Пунктом 5.2 Спільних протокольних рішень передбачено, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями.
Згідно з пунктом 5.3 Спільних протокольних рішень сторони визначили, що спільні протокольні рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток усіх сторін.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2019 у справі №922/3130/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" 459 317,23 грн 3% річних та 2 278 622,22 грн інфляційних втрат за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення за 2017 рік підтверджується оформленим сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги за формою "3-пільга", які підписані та скріплені печатками сторін;
- направляючи підписані з боку позивача акти звіряння за формою №3-пільга відповідачу, позивач щомісячно засвідчував факт надання послуг та вказував суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов`язання в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України;
- оскільки відповідач як головний розпорядник коштів місцевих бюджетів, який здійснює розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, несвоєчасно виконав свої зобов`язання, з нього підлягають до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, нараховані позивачем.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №922/3130/18 рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- фактично строки виконання та механізм перерахування коштів за надання постачання природного газу певним категоріям населення, регулюються безпосередньо Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, а підписання Спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету;
- державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами;
- позивачем не доведено порушення відповідачем, як Головним розпорядником коштів, встановлених саме для нього строків здійснення розрахунків з постачальником, а також не підтверджено, що грошові кошти у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які надходили на рахунок Управління, перераховувались на розрахунковий рахунок постачальника, з порушенням п`ятиденного строку з дня отримання від місцевого бюджету суми субвенцій для здійснення відповідних видатків.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2019 у даній справі залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що у порушення приписів статей 86, 210, 238 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції неповно досліджено матеріали справи, неповно та не всебічно з`ясовано фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; необ`єктивно оцінені надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору; недостатньо проаналізовано законодавство в частині проведення фінансування по відшкодуванню вартості спожитого природного газу абонентами - фізичними особами, яким призначено субсидію.
6. Доводи учасників справи
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Наведене регулювання визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (надалі - Порядок № 20, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З аналізу змісту Порядку № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.082015 № 493/688 затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (надалі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 493 цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку № 20.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
Усі учасники розрахунків зобов`язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень (пункт 1.5 Порядку № 493).
З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком № 493, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто державою офіційно визнається неможливість підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).