ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/483/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представники учасників справи:
позивача - Карабань К.Б.,
відповідача - Лисенко В.О.,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019
(головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Скрипка І.М., Тищенко А.І.)
у справі №910/483/19 Господарського суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Енергоринок"
про визнання права,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У січні 2019 року Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" (далі - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") про визнання споживання газу АТ "Дніпровська ТЕЦ" по договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 - для виробництва електричної енергії та визнання права на реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, використаний для виробництва електричної енергії, яка виникла у позивача перед відповідачем станом на 1 липня 2016 року та не погашена до 31 грудня 2016 року по договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 у сумі 72 030 807,69 грн.
1.2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неправомірно відмовив в укладенні договору реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, оскільки весь поставлений газ позивач використовував для виробництва електричної та теплової енергії.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 (далі - договір). Згідно з умовами п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.
2.2. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п. 1.2 договору).
Положеннями п. 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за п`ять банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до п`ятого числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до чотирнадцятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).
2.3. На виконання умов договору відповідач у період з січня 2013 року по квітень 2013 року, з жовтня 2013 року по грудень 2013 року передав, а позивач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.10.2013, 30.11.2013, 31.12.2013.
2.4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі №904/10198/15 порушено провадження про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль".
2.5. Рішеннями Кам`янської міської ради №1213-27/VII від 03.10.2018, №1249-29/VII від 02.11.2018 погоджено укладення договору поруки між Комунальним підприємством Кам`янської міської ради "Тепломережі" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до договору реструктуризації заборгованості між Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
2.6. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" закрито.
2.7. Листом №1713/01 від 13.11.2018 позивач просив відповідача розглянути можливість реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.
У відповідь на зазначений лист позивача, відповідач листом №26-7448/1.8-18 від 21.11.2018 повідомив, що предметом договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 визначено, що природний газ споживається виключно для власних потреб, а тому заборгованість позивача перед відповідачем за договором не є заборгованістю, реструктуризація якої передбачена Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 14 травня 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено частково. Визнано право Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, використаний для виробництва електричної енергії, що виникла у Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016 по договору купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 в сумі 72 030 807,69 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.
3.1.1. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що з урахуванням видів основної діяльності АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" відповідно до виданих ліцензій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №807 від 08.07.2010 та №722 від 17.06.2010, а також відповідно до статуту позивача та інформації, яка міститься в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, на АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". На підставі цього суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання права АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" на реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, використаний для виробництва електричної енергії, що виникла у АТ "Дніпровська ТЕЦ" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016 по договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 в сумі 72 030 807,69 грн.
3.1.2. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, господарський суд зазначив, що вимоги позивача про визнання споживання газу АТ "Дніпровська ТЕЦ" по договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 - для виробництва електричної енергії є встановленням факту, проте такий спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено та не призводить до поновлення порушеного права, а відтак не може бути самостійним предметом позову у господарському суді.
3.2. 24 вересня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення у такій редакції: "У задоволенні позову відмовити повністю". Здійснено розподіл судового збору.
3.2.1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач відмовив позивачу в укладенні договору реструктуризації заборгованості за придбаний природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 з тих підстав, що природний газ за цим договором споживався позивачем виключно для власних потреб.
Вказане свідчить про те, що спір, який існує між сторонами, і в рамках якого було подано позов у цій справі, фактично стосується права позивача на реструктуризацію боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012, юридичною формою виразу якого є відповідний договір про реструктуризацію боргу, укладений відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлення наявності чи відсутності права на реструктуризацію боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 не може бути самостійним предметом спору та розглядатися в окремій справі, оскільки саме право на укладення договору є відповідним спором про право, і в рамках цього спору підлягають встановленню ці обставини. Тобто фактично, предметом позову у цій справі позивачем визначений засіб доказування для справи про укладення договору, на що суд першої інстанції помилково не звернув уваги.
Отже, заявлення позивачем позову про визнання права на реструктуризацію боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 не є ефективним способом захисту порушеного права, не призводить до поновлення порушеного права, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови позивачу в цій частині позовних вимог.
3.2.2. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання споживання газу АТ "Дніпровська ТЕЦ" по договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 - для виробництва електричної енергії апеляційним судом не переглядалося, оскільки не було предметом оскарження.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019.
4.1.1. Позивач зазначає, що справжнім предметом договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 є придбання природного газу, який використовувався АТ "Дніпровська ТЕЦ" для виробництва електричної енергії.
З огляду на викладене, сума боргу, що виникла у АТ "Дніпровська ТЕЦ" перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" станом на 1 липня 2016 року та не погашена до 31 грудня 2016 року по договору №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 є заборгованістю, яка підлягає реструктуризації згідно зі ст. 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
4.1.2. Господарським судом Дніпропетровської області були встановлено всі обставини справи, досліджені надані суду докази в їх сукупності, та надано правильну правову оцінку, як цього вимагають ст.ст. 73, 74, 77, 236, 238 ГПК України.
4.1.3. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції порушив ст.ст. 2, 4, 236 ГПК України щодо справедливого, неупередженого вирішення господарського спору; а також принципи змагальності та диспозитивності, що виразилось в однобічному ставленні до доводів позивача, якими обґрунтовано заявлені позовні вимоги.
4.1.4. На думку позивача, враховуючи положення ст.ст. 15, 16 ЦК України, такий спосіб захисту права є об`єктивно виправданим з огляду на відмову відповідача визнавати право на реструктуризацію боргу.
4.2. АТ "НАК "Нафтогаз України" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що поданий позивачем позов про визнання права на реструктуризацію боргу за договором купівлі-продажу природного газу №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 не є ефективним способом захисту порушеного права, не призводить до поновлення порушеного права, тому апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови позивачу у цій частині позовних вимог.
Також відповідач зауважив, що заборгованість позивача перед АТ "НАК "Нафтогаз України" за договором №13/2329-ПР-3 від 28.12.2012 не є заборгованістю, врегулювання якої передбачено Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки позивачем газ використовується виключно для власних потреб.
4.3. Відзив від ДП "Енергоринок" до Верховного Суду не надійшов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.