Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 750/9847/18
провадження № 61-18230св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Перша чернігівська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Чернігівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Кравченко Володимиром Володимировичем, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановити факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 однією сім`єю з жовтня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
ОСОБА_2 була одинокою особою, мала поганий стан здоров`я, була особою з другою групою інвалідності, мала мізерну пенсію, а тому потребувала сторонньої допомоги. Чоловіка та власних дітей
ОСОБА_2 не мала, заповіту не складала, а інші будь-які спадкоємці за законом, які б прийняли спадщину після її смерті, окрім ОСОБА_1, відсутні, що свідчить про те, що спір про право в даному випадку відсутній.
ОСОБА_1 звернулась до Першої чернігівської державної нотаріальної контори щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2, як спадкоємець за законом четвертої черги, однак, зважаючи на те, що факт проживання спадкодавця із спадкоємцем протягом останніх 5 років однією сім`єю не був підтверджений документально, просила встановити його в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із ОСОБА_2 із жовтня 2010 року по 11 квітня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого оформлення спадкових прав ОСОБА_1 як спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення мотивовано тим, що вказані обставини за результатами судового розгляду підтверджені належними, достовірними та достатніми письмовими доказами, а також узгоджуються з показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу Чернігівської міської ради задоволено.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 листопада 2018 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду мотивована тим, що у даній справі виник спір про право, а тому заява про встановлення факту проживання однією сім`єю була розглянута та задоволена судом першої інстанції в порядку окремого провадження необґрунтовано.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі:
07 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Кравченко В. В.звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року та залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 листопада 2018 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення юридичного факту, зокрема проживання однією сім`єю спадкоємця разом із спадкодавцем, можливо як в порядку окремого провадження, у випадку відсутності інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, так і в порядку позовного провадження залежно від наявності спору про право цивільне, якщо такі спадкоємці наявні. Апеляційним судом залишено поза увагою, що за відсутності інших спадкоємців, у цій справі спір про право відсутній як такий, а права Чернігівської міської ради жодним чином не порушені.
Судом апеляційної інстанції безпідставно відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради, оскільки вона подана від імені юридичної особи - Чернігівської міської ради, а не від територіальної громади міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, тобто неналежною особою.
Апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, оскільки Чернігівська міська рада не посилається на порушення норм матеріального права або на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Доводи інших учасників справи:
У листопаді 2019 року Чернігівська міська рада подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року - без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 750/9847/18 з Деснянського районного суду міста Чернігова.
У листопаді 2019 року матеріали цивільної справи № 750/9847/18 надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.