ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 521/21512/14-к
провадження № 51-4472 км 18
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисників Чурсової В.О., Троянди О.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 3 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2016 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт Десна Козелецького району
Київської області, жителя
АДРЕСА_1 ),
виправданого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 3 вересня 2015 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому йому за ч. 3 ст. 368 КК (у редакції від 17 січня 2012 року) обвинуваченні і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдано у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді й вичерпанням можливості їх отримати.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Як убачається з вироку, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК (у редакції від 17 січня 2012 року), зокрема у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи надану йому владу, одержав хабар у великому розмірі за таких обставин.
У провадженні старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління Державної податкової служби в Одеській області ОСОБА_1 перебувала справа №201201200017, порушена за фактом організації невстановленими особами, які діяли від імені суб`єкта підприємницької діяльності (далі-СПД) - фізичної особи ОСОБА_2, ухилення від сплати податків за ознаками злочину, передбаченого ч. 3. ст. 27 і ч. 3 ст. 212 КК.
До СПД ОСОБА_2, який орендував складське приміщення на АДРЕСА_2, 20 березня 2012 року звернулися представники компаній "Три фрукти" (Єгипет) та "Дві зірки" (Пакистан) ОСОБА_6 і ОСОБА_3 з питань оренди цього складу й передачі на відповідальне зберігання товару (апельсинів, мандаринів), що надійшов від указаних компаній на адресу ТОВ "Лампочка", і згодом був придбаний підприємцем ОСОБА_4 . Того ж дня 3300 кг апельсинів та 3800 кг мандаринів було передано СПД ОСОБА_2 на відповідальне зберігання до зазначеного складу, а 22 березня 2012 року слідчий Ацман С.С., який входив до складу слідчої групи у згаданій кримінальній справі, провів обшук складу й опечатав його через відсутність документів на товар.
Оскільки мандарини та апельсини швидко псуються, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися до ОСОБА_1 з проханням дозволити їм вивезти вказаний товар для подальшої реалізації, на що він погодився за умови передачі йому 15 000 доларів США. З метою запобігання настання шкідливих наслідків законним інтересам компаній у вигляді псування товару й понесення збитків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 28 березня 2012 року зустрілися з ОСОБА_1 у заздалегідь обумовленому місці (пров. Гвоздичний у м. Одесі), де останній отримав від указаних осіб 5000 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становило 39 928,5 грн. Надалі, 29 березня 2012 року приблизно о 13:30, ОСОБА_1, зустрівшись із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на автозаправній станції на вул. Артилерійській отримав від них 10 000 дол. США, що відповідно до курсу НБУ становило 79 857 грн. Після цього ОСОБА_1 було затримано співробітниками правоохоронних органів, а з автомобіля "Хонда Акорд" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), яким він керував, вилучено 10 000 дол. США.
Виправдовуючи ОСОБА_1, суд у вироку послався на те, що у справі не здобуто достатньої сукупності доказів, які були би допустимими та достовірними для визнання обвинуваченого винуватим поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 12 листопада 2015 року виключив із вироку окремі посилання суду, а в решті вирок залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), частково задовольнивши касаційну скаргу прокурора 23 червня 2016 року скасував на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК ухвалу суду апеляційної інстанції через порушення вимог ст. 419 вказаного Кодексу і призначив новий розгляд у цьому суді.
За наслідками нового розгляду Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 13 грудня 2016 року змінив вирок, виключивши з його мотивувальної частини рішення про визнання недопустимими доказів: заяви про злочин ОСОБА_6 та ОСОБА_3 від 28 березня 2012 року; протоколів добровільної видачі ОСОБА_6 диктофона та його огляду від цієї ж дати; постанови слідчого про призначення фоноскопічної експертизи від 25 липня 2014 року, висновку судово-криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відеозапису від 4 вересня 2014 року; протоколу огляду місця події від 29 березня 2012 року. Також було доповнено мотивувальну частину вироку висновками щодо недопустимості, неналежності та недостовірності доказів, наданих стороною обвинувачення й досліджених під час судового розгляду кримінального провадження, викладеними в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, за її змістом, прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, постановлені 3 вересня 2015 року та 13 грудня 2016 року судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів прокурора зводиться до того, що судовий та апеляційний розгляд кримінального провадження було здійснено неповно, з порушенням принципу змагальності, суди нижчих інстанцій не дали належної оцінки зібраним доказам і дійшли необґрунтованого висновку про відсутність достатніх фактичних даних для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того, посилаючись на звіти автоматизованого розподілу, скаржник ставить під сумнів законність складу апеляційного суду та вважає порушеними приписи ч. 1 ст. 319 вказаного Кодексу. Також зазначає, що всупереч вказівкам суду касаційної інстанції, викладеним в ухвалі від 23 червня 2016 року, процедуру апеляційного перегляду було здійснено формально. Водночас, аргументуючи заявлені касаційні вимоги, прокурор наголошує на тому, що в цій справі місцевий суд неправомірно призначив судове засідання на підставі обвинувального акта, в якому не сформульовано обвинувачення.