Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 175/3500/18
провадження № 61-6135св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Індустріальна районна у місті Дніпрі рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Індустріальної у місті Дніпрі ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 28 грудня 2015 року, на підставі розпорядження голови Індустріальної районної у місті Дніпрі ради
від 28 грудня 2015 року № 278-рк "Про призначення ОСОБА_1 " та наказу Територіального центру соціального обслуговування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 28 грудня 2015 року № 82к, він працював на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.
Розпорядженням Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 25 липня
2018 року "Про проведення перевірки з питань дотримання фінансової дисципліни, стану ведення бухгалтерського обліку та звітності, діловодства та кадрової роботи у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Індустріальної районної у місті Дніпрі ради" призначено перевірку дотримання фінансової дисципліни, стану ведення бухгалтерського обліку та звітності, діловодства та кадрової роботи у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, за наслідками проведення якої комісією складено акт від 17 серпня 2018 року, згідно з яким встановлені порушення ведення кадрової роботи та неефективне використання бюджетних коштів, їх витрачання на придбання товарів та послуг, що не пов`язані з наданням соціальних послуг.
Розпорядженням голови Індустріальної районної у місті Дніпрі ради № 188-рк від 03 вересня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", його звільнено із займаної посади з 03 вересня 2018 року на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Посилаючись на безпідставність, викладених у акті від 17 серпня 2018 року порушень, а також відсутність у його діях порушень трудової дисципліни та дисциплінарного проступку, позивач просив: скасувати розпорядження голови Індустріальної районної у місті Дніпрі ради № 188-рк від 03 вересня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1 " поновити його на роботі на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, зобов`язати Індустріальну районну у місті Дніпрі раду внести до трудової книжки запис про скасування розпорядження про його звільнення на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України та стягнути з Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення до моменту поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 23 жовтня 2018 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, а тому спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував характер спірних правовідносин сторін, не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження складення позивачем присяги посадової особи органів місцевого самоврядування та присвоєння йому рангу у межах відповідної категорії посад, а тому дійшов помилкового висновку про приналежність посади позивача до служби в органах місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що правовідносини, що склалися між сторонами не пов`язані з питаннями звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, позов має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, у якій заявник просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року та залишити в силі ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2018 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що спір є публічно-правовим, оскільки його стороною виступає суб`єкт владних повноважень - Індустріальна районна в місті Дніпрі рада, а предметом - оспорювання рішення суб`єкта владних повноважень, тому він підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги, що відповідно до посадової інструкції директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), він призначається на посаду та звільняється з посади головою Індустріальної районної у місті Дніпрі ради та йому підпорядкований, що є визначальною рисою адміністративних правовідносин.
Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Індустріальної районної у місті Дніпрі ради не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним його звільнення з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, поновлення його на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно із частинами першою, другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
До компетенції сільських, селищних, міських рад згідно з пунктом 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відноситься, зокрема, вирішення питань про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.