Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 522/86687/16-ц
провадження № 61-24222св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Державна судноплавна компанія "Чорноморське морське пароплавство",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року у складі судді Тарасова А. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 березня
2017 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Журавльова О. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (далі - ДСК "Чорноморське морське пароплавство") про визнання неправомірними дій щодо ненадання інформації, зобов`язання вчинити дії та відшкодування майнової шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він більше 37 років працював на різних посадах у ДСК "Чорноморське морське пароплавство", з 04 червня
2005 року у трудових відносинах з відповідачем не перебуває.
У період з 21 жовтня 2001 року по 26 травня 2005 року він звертався до судів з позовами, у звʼязку з порушенням адміністрацією ДСК "Чорноморське морське пароплавство" щодо нього трудового законодавства. Долучені ним до матеріалів зазначених справ документи, не мали резолюцій керівництва ДСК "Чорноморське морське пароплавство", ухвали судів про витребування доказів відповідачем не були виконані.
У травні, червні та липні 2011 року він звертався до керівника санацією ДСК "Чорноморське морське пароплавство" Хайла М. В. із заявою про надання йому зазначених документів для ознайомлення (у кількості 71 документ) та надання їх копій з резолюціями посадових осіб компанії, але у порушення статей 32, 40, 43-48, 53, 55, 57, 58 Конституції, Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян", у задоволенні таких вимог йому відмовлено.
Посилаючись на наведене, позивач просив зобовʼязати ДСК "Чорноморське морське пароплавство"надати йому копії документів (у кількості 71 документ) з резолюціями посадових осіб ДСК "Чорноморське морське пароплавство" та долучити копії зазначених документів до матеріалів справи; визнати незаконними дії ДСК "Чорноморське морське пароплавство" щодо умисного порушення статей 3, 8, 9, 22, 32, 40, 43, 44, 45, 46, 48, 53, 55, 57, 58, 60, 61, 64, 68 Конституції України, Закону України "Про інформацію", Закону України "Про звернення громадян"; постановити окрему ухвалу щодо недопущення подібних порушень закону в ДСК "Чорноморське морське пароплавство", яку направити до Міністерства інфраструктури України та до Міністерства юстиції України, відшкодувати йому судові витрати та майнову шкоди у вигляді понесених банківських витрат.
Короткий зміст рішення судів попередніхінстанцій
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня
2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобовʼязано ДСК "Чорноморське морське пароплавство" надати ОСОБА_1 копії витребовуваних ним документів.
Визнано незаконними дії ДСК "Чорноморське морське пароплавство" в частині умисного порушення щодо ОСОБА_1 статей 3, 8, 9, 22, 32, 40, 43, 44, 45, 46, 48, 53, 55, 57, 58, 60, 61, 64, 68 Конституції України, Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року, Закону України "Про звернення громадян"
від 02 жовтня 1996 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2014 року у задоволенні заяви ДСК "Чорноморське морське пароплавство" про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня
2013 року відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2015 року апеляційну скаргу ДСК "Чорноморське морське пароплавство" відхилено, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року касаційну скаргу ДСК "Чорноморське морське пароплавство" задоволено частково, заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд виходив з того, що серед способів захисту, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не визначено такого способу захисту як визнання неправомірними дій щодо ненадання інформації державним підприємством, тоді як суд першої інстанції, у порушення вимог частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не роз`яснив ОСОБА_1 право уточнити позовні вимоги щодо способу судового захисту порушеного права та у порушення вимог статей 212-214 ЦПК України, не з`ясував підстави позову, належним чином не встановив обставини справи, які відносяться до предмету доказування, зокрема не звернув увагу, що деякі документи, про витребування яких заявлено позивачем, взагалі не стосуються його особи та його трудової діяльності. Крім того, суд першої інстанції не перевірив, які саме права позивача порушено відмовою відповідача у наданні спірних документів. Апеляційний суд перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин у справі і сам припустився тих же помилок.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з витребовуваних позивачем документів, інформацію щодо трудової діяльності позивача містить лише графік відпусток за 2004, 2005 роки, узгоджений з профспілкою ДСК "Чорноморське морське пароплавство"; наказ ДСК "Чорноморське морське пароплавство"
від 22 квітня 2004 року № 67 та від 14 квітня 2004 року № 87 "Про накладення стягнень на головного фахівця з КРР ОСОБА_1 "; особиста справа ОСОБА_1 від номером № 8-6428 за період з 17 липня 1978 року; платіжні свідомості по заробітній платі з липня по листопад 1996 року; платіжні відомості по заробітній платі за 1997, 1998, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 роки; табелі обліку робочого часу за 2002, 2003, 2004, 2005 роки; табель обліку робочого часу за грудень 2004 рік; січень, лютий, березень 2005 року; наказ ДСК "Чорноморське морське пароплавство" від 15 жовтня 2005 року № 155 "Про створення комісії з перевірки фактів викладених в службових записках головного фахівця КРР - ОСОБА_1 ", інші документи, визначені у прохальній частині уточненої позовної заяви, такої інформації не містять.
Позивачем не доведено порушення його прав внаслідок не отримання від ДСК "Чорноморське морське пароплавство" копій зазначених документів із резолюціями посадових осіб, а також безпосередньо сам факт існування таких резолюцій та їх правове значення. Підстави заявленого позову, свідчать про те, що позивачем ініційовано судовий процес з метою отримання документів для розгляду іншої цивільної справи, тоді як для отримання вказаних доказів цивільним процесуальним законодавством України передбачено інститут забезпечення доказів.
Крім того, будучи обізнаним зі змістом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року, ОСОБА_1 не скористався правом на уточнення обраного ним способу судового захисту.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня
2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 березня
2017 року, і ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відмовляючи у задоволенні позову з підстав обрання ним неналежного способу захисту, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що згідно з уточненими позовними вимогами (заява від 27 серпня 2013 року) позивач заявляв вимоги про отримання документів з резолюціями посадових осіб ДСК "Чорноморське морське пароплавство", а не вимоги про визнання неправомірними дії щодо ненадання інформації державним підприємством. Висновки судів про те, що отримання вказаних документів є необхідним позивачу для розгляду інших справ грунтуються на припущеннях, оскільки оскаржувані судові рішення не містять номерів таких справ та найменувань судів, у яких такі вимоги розглядаються. Крім того суди не надали оцінки його неодноразовим зверненням, починаючи з 2011 року, до керівництва ДСК "Чорноморське морське пароплавство" про надання інформації щодо його трудової діяльності шляхом ознайомлення з документами ДСК "Чорноморське морське пароплавство", у яких міститься така інформація. За результатом розгляду зазначених звернень, ДСК "Чорноморське морське пароплавство" надавало відповіді, однак витребовуваних документів з резолюціями посадових осіб відповідач не надав, та не обгрунтував свою відмову посиланням на відповідні нормативно-правові акти України.
Суди не звернули увагу, що відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерстваюстиції України 12 квітня 2012 року № 578/5, визначено мінімальні строки зберігання документів, тоді як внутрішніми нормативними актами ДСК "Чорноморське морське пароплавство" передбачено зберігання документів в ДСК "Чорноморське морське пароплавство" протягом 10 років, а для документів з особового складу - протягом 40 років. Крім того, навіть після спливу таких строків, зазначені документи підлягають передачі для зберігання до архіву.
У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу, що надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у червні 2017 року, ДСК "Чорноморське морське пароплавство" просило касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року залишити без змін, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом за спливом шестирічного строку після його звільнення із займаної посади, та без обгрунтування того, яким чином ненадання витребовуваних документів з резолюціями посадових осіб порушує його права, інтереси та свободи, з урахування наявності у нього копій документів, які він просив зобов`язати надати ДСК "Чорноморське морське пароплавство".
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДСК "Чорноморське морське пароплавство" понад 37 років, займаючи різні посади, до 04 червня 2005 року.
Протягом 2011 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до керуючого санацією ДСК "Чорноморське морське пароплавство" Хайла М. В. про надання йому інформації щодо його трудової діяльності у компанії, шляхом ознайомлення з документами, в яких ця інформація міститься. Зокрема, просив надати йому наказ ДСК "Чорноморське морське пароплавство" від 02 грудня 1997 року