Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 363/2273/16-ц
провадження № 61-31610св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Ідея Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року у складі судді Купрієнка С. І. та рішення Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєвої В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - ПАТ "Ідея Банк") про захист прав споживача та визнання окремих умов кредитного договору недійсними.
Позовна заява обґрунтована тим, що 11 квітня 2013 року між нею та банком було укладено кредитний договір № 910.21666, згідно якого їй було надано кредит у розмірі 71 862 грн 70 коп. для фінансування купівлі транспортного засобу та фінансування страхового платежу за страхування життя.
Вказувала, що з дня укладення договору до січня 2015 року позивач добросовісно виконувала умови договору, вчасно сплачувала всі платежі відповідно до графіку, встановленого банком, однак в лютому 2015 року їй стало відомо, що з 10 березня 2015 року розмір відсоткової ставки по кредитному договору змінено з 24,99 % на 27,49 %.
Відповідно до пункту 3 розділу 8 кредитного договору, якщо позичальник не погоджується із запропонованою зміною процентної ставки, він зобов`язаний повідомити банк про свою незгоду, що вона і зробила в письмовому порядку та заявила, що буде здійснювати погашення заборгованості виключно згідно підписаного первинного додатку № 1 до договору за визначеною пункту 2 параграфу 3 процентною ставкою. Проте банк порушив встановлену кредитним договором та чинним законодавством процедуру підвищення відсоткової ставки, не врахував висловлену відповідачем незгоду та неправомірно встановив відсоткову ставку у розмірі 27,49 %.
Зазначала, що зі змісту кредитного договору випливає, що пункти 1, 2, 3 параграфа 3 договору та наступні за ним пункти 3, 7 завуальовані під умову, яка надає банку право збільшувати розмір процентів в односторонньому порядку, що є незаконним. Також таким, що суперечить чинному на момент укладення договору законодавству, є також пункту 10 параграфа 3 кредитного договору, згідно з яким банк стягує оплати і комісії, передбачені тарифами банку.
Враховуючи вищевикладене просила суд: визнати незаконним підвищення з 10 березня 2015 року ПАТ "Ідея Банк" відсоткової ставки за користування кредитом; визнати недійсною умову пункту 1 параграфа 3 кредитного договору в частині щодо визначення процентів річних в розмірі 19,0900 %, що разом з маржею банку складає 24,99 %, як змінну частину ставки; визнати недійсною процентну ставку, викладену в пункті 1 параграфа 3 кредитного договору як річні проценти в розмірі, що разом з маржею банку складає 24,99 % з 19 місяця користування кредитом, які є незмінними до повного виконання договору; визнати недійсною умову пункту 3 та 7 параграфа 3 кредитного договору в частині щодо застосування фіксованої ставки у розмірі 40 % річних у випадку припинення публікації Національного банку України статистичних даних, які містять індекс, або в разі, якщо зобов`язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав; визнати недійсною умову пункту 1 параграфа 8 кредитного договору в частині щодо права банка ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 7 параграфа 3 договору; визнати недійсною умову пункту 10 параграфа 3 кредитного договору в частині щодо права банка стягувати оплати та комісії, передбачені тарифами банку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з усіма умовами укладеного кредитного договору, оскільки банком було повідомлено останню в належній формі та повному обсязі інформацію, передбачену частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що оспорювані пункти кредитного договору було укладено в порушення статті 627 ЦК України, статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 10 параграфа 3 кредитного договору від 11 квітня 2013 року № 910.21666, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Ідея Банк", в частині щодо права банку стягувати оплати та комісії, передбачені тарифами банку.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-80цс12 та у постанові від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення і це є підставою для визнання таких положень недійними, а тому висновки суду першої інстанції про те, що оспорюваний позивачем пункт 10 параграфу 3 кредитного договору, згідно якого банк стягує оплати і комісії, передбачені тарифами банку, відповідають вимогам статті 627 ЦК України, статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про захист прав споживачів", є помилковими, оскільки банком не зазначено, які саме оплати та комісії встановлені тарифами банку та які послуги за вказану комісію надаються позичальнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 07 червня 2019 року № 637/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди безпідставно відмовили у задоволені позову в частині визнання незаконним підвищення з 10 березня 2015 року відсоткової ставки за користування кредитом. Вказує, що пунктом 1 розділу 8 кредитного договору банк має право ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) фіксованої процентної ставки, передбаченої пунктом 7 розділу 3 кредитного договору, з відповідним повідомленням про це позичальника шляхом надіслання на адресу позичальника рекомендованого листа. Пунктом 2 розділу 8 кредитного договору передбачено, що в разі мовчання (відсутності письмових заперечень) позичальника протягом 5 банківських днів з моменту отримання ним повідомлення про ініціювання банком перегляду (зміни) фіксованої процентної ставки вважається, що позичальник погодився з правочином про перегляд (зміну) процентної ставки по кредиту, запропонованої банком, без укладення додаткових договорів до договору. Таким чином, на її думку, банк наділений правом змінити розмір процентної ставки без укладення додаткових договорів до договору виключно у випадку мовчазної згоди позичальника, проте вона повідомила банк в усному та письмовому порядку щодо своєї незгоди з правочином про перегляд (зміну) процентної ставки.
Разом із тим, банк в односторонньому порядку незаконно збільшив процентну ставку до розміру 27,49 %, чим грубо порушив норму пункту 2 розділу 8 кредитного договору.
Заперечень на касаційну скаргу не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 квітня 2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.21666, умовами якого банк надає позичальнику кредит у сумі 71 862 грн 70 коп. строком на 84 місяці для фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки ЗАЗ моделі Vida, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у сумі 67 795 грн, фінансування страхового платежу та страхування життя позичальника в сумі 4067 грн 70 коп.
Згідно пункту 1 параграфу 3 кредитного договору за користування кредитом протягом перших 18 місяців позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою в розмірі 0,0010 % річних, а починаючи з 19 місяця користування кредитом, позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,90 % (маржу банку).
Пунктом 2 параграфу 3 кредитного договору станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 19,0900 %, що разом з маржою банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 24,99 %.
Відповідно до пункту 3 параграфу 3 кредитного договору змінна частина ставки дорівнює потрійній середньозваженій процентній ставці за залученими депозитами на рахунки домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України за попередній місяць, надалі - "Індекс". Індекс встановлюється Національним банком України та використовується, як база для визначення процентної ставки. Індекс переглядається та може змінюватись не частіше ніж раз на 12 місяців. Статистичні дані Національного банку України, які містять індекс, розміщуються для ознайомлення відповідно до графіку поширення статистичних даних на офіційному сайті Національного Банку України.
Згідно пункту 6 параграфу 3 кредитного договору позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають з змінної частини ставки за ввесь період кредитування, і погоджується на ці ризики.
Пунктом 7 параграфу 3 кредитного договору у випадку припинення публікації Національним Банком України статистичних даних, які містять індекс, або в разі, якщо зобов`язання про змінну частину ставки стає недійсним з інших передбачених законом підстав, банк протягом 15 робочих днів визначає новий індекс, на підставі якого буде встановлюватися процентна ставка по кредиту, та письмово повідомляє позичальника про зміну індексу з одночасним надсиланням йому додаткового договору у двох примірниках. Позичальник протягом 5 календарних днів підписує відповідний додатковий договір та надсилає (передає) на адресу банку. При отриманні згоди позичальника (підписання вищевказаного додаткового договору) новий індекс вступатиме в силу з 1 числа місяця, наступного після місяця, в якому банком буде визначено новий індекс (далі - дата дії нового індексу). При відсутності згоди позичальника (непідписання, не надіслання позичальником вищевказаного додаткового договору) - починаючи з дати дії нового індексу вважається діючою та застосовується фіксована ставка, максимальний розмір якої може становити не більше ніж 40 %; це ж правило застосовується для визначення процентної ставки за кредитом у період від дати, наступної за датою ліквідації/недійсності змінної частини ставки, до дати дії нового індексу.