ПОСТАНОВА
Іменем України
28 листопада 2019 року
Київ
справа №826/14891/14
адміністративне провадження №К/9901/1433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
секретар судового засідання Носадча О.Е.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бузницької Г.М.,
розглянувши у судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/14891/14
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Глущенко Я.Б., суддів: Романчук О.М., Шелест С.Б.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі також - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1981-вц від 30 серпня 2014 року про звільнення з посади старшого слідчого в особливо важливих справах ГП України старшого радника юстиції ОСОБА_1 з органів прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на роботі в Генеральній прокуратурі України на посаді, яку позивач обіймав на день його звільнення;
- стягнути з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі на день поновлення позивача на посаді, виходячи із кількості місяців, які позивач не працював помноженого на середній заробіток за останні два місяця перед звільненням.
- стягнути з Генеральної прокуратури України моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
1.1 В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується із правомірністю його звільнення у зв`язку з тим, що при написанні рапорту про звільнення з займаної посади у зв`язку з сімейними обставинами 29 серпня 2014 року за власним бажанням, на нього чинився тиск, і що у найближчий робочий день він мав намір відкликати рапорт про звільнення.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1981-вц від 30 серпня 2014 року, яким звільнено старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Генеральній прокуратурі України на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 29 серпня 2014 року. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2014 року до дня поновлення на посаді. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірне звільнення позивача з займаної посади, оскільки наказ про звільнення винесено у вихідний день та без урахуванням права позивача на відкликання вказаного рапорту.
Короткий змість рішення суду апеляційної інстанції
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено
5. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, вказав, що звільнення відбулося без порушення встановленої процедури, прав та законних інтересів позивача, оскільки у рапорті про звільнення позивачем особисто зазначено дату звільнення. Прийняття наказу про звільнення у суботу - 30 серпня 2014 року не спростовує правомірності його прийняття, оскільки звільнення працівника на підставі статті 38 Кодексу Законів про працю України у вихідні (святкові) дні не забороняється.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та заперечень
6. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року.
7. У касаційній скарзі позивач вказав, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу законів про працю України, робота у вихідні дні забороняється, а спірний наказ винесено саме у вихідний день, що позбавило позивача права на відкликання власного рапорту в найближчий робочий день.
8. На думку ОСОБА_1, обставини написання ним рапорту про звільнення за власним бажанням (приміщення лікарні, присутність працівника внутрішньої безпеки та керівництва Генеральної прокуратури України, тощо) свідчать про те, що цей рапорт був написаний не в результаті власного свідомого вільного рішення, а в результаті тиску на позивача.
9. Також позивач не погодився із висновком суду апеляційної інстанції, щодо не доведення позивачем наявності обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, оскільки, відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач, якщо він заперечує проти позову.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року
11. 04 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
12. Генеральною прокуратурою України подано заперечення на касаційну скаргу, у якій вказано на правильність висновків суду апеляційної інстанції стосовно звільнення позивача, а тому відповідач просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. ОСОБА_1 з 1997 року працював в органах прокуратури.
14. Наказом Генерального прокурора України від 17 липня 2014 року №1563ц "Про призначення працівників управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України", у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
15. 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення з займаної посади та з органів прокуратури України у зав`язку з сімейними обставинами за власним бажанням.
16. Відповідно до наказу від 30 серпня 2014 року №1981-вц старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 29 серпня 2014 року за власним бажанням згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України.
17. Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
20. На момент виникнення спірних правовідносин (30 серпня 2014 року) діяв Закон України від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон N 1789-XII).
21. Відповідно до частини першої статті 46-2 Закону N 1789-XII прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.
22. Згідно з частинами першою, другою статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.