ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №815/2681/17
провадження №К/9901/23663/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання неправомірними дій (бездіяльності) та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (судді Скрипченко В.О., Димерлій О.О., Осіпов Ю.В.),
І. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС), в якому просила визнати неправомірними дії щодо затримки остаточного розрахунку при звільненні і стягнути середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,50 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що за наказом ГУ МВС №1168 о/с від 6 листопада 2015 року її звільнено на підставі пункту статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці (в т.ч. ліквідації, скорочення чисельності штату працівників).
3. 11 березня 2016 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 5344,84 грн. середньомісячного заробітку за листопад 2015 року та компенсації за невикористану відпустку. Позивачка вважає, що відповідач, оскільки затримав остаточний розрахунок при її звільненні, допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим звернулася з цим позовом до суду.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 проходила службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, працювала на посаді діловода канцелярії Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС з 16 липня 2013 року.
5. Наказом начальника ГУ МВС № 1168 о/с від 4 листопада 2015 року ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року звільнено з посади згідно з пунктом 8 розділу XI Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) та пункту 1 статті 40 КЗпП (у зв`язку з змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників).
6. 11 березня 2016 року на банківський рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 5344,84 грн., що є середньомісячним заробітком за листопад 2015 року та компенсацією за невикористану відпустку.
7. Оскільки позивач отримала кошти, які їй належали при звільненні, із затримкою, вона звернулася з цим позовом до суду.
8. вона отримала
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 8 серпня 2017 року позов задовольнив.
10. Визнав неправомірними дії ГУ МВС щодо затримки остаточного розрахунку при звільненні.
11. Стягнув з ГУ МВС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,50 грн.
12. Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо повного розрахунку з позивачкою у визначені трудовим законодавством строки, тому повинен відшкодувати їй середній заробіток за час затримки повного розрахунку.
13. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2017 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
14. Суд апеляційної інстанції зауважив, що на дату звільнення позивачка проходила службу саме в Біляївському РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС на посаді діловода канцелярії і отримувала грошове забезпечення за місцем проходження служби саме в Біляївському РВ ГУ МВС. Тож, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції помилково поклав відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні на ГУ МВС, не врахувавши, що Біляївське РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС є самостійною юридичною особою і має цивільну правоздатність та дієздатність, на підставі чого може бути позивачем, відповідачем та третьою особою у суді.
15. Окрім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що 1 липня 2016 року Біляївський районний суд Одеської області розглянув аналогічний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Біляївського РВ ГУ МВС про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,5 грн. Цей позов суд задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 3448,20 грн. Апеляційний суд Одеської області рішенням від 8 вересня 2016 року рішення Біляївського районного суду Одеської області змінив та збільшив суму середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з ліквідаційної комісії Біляївського РВ ОМУ ГУ МВС на користь позивачки з 3448,20 грн. до 9936,50 грн.
16. Згодом ОСОБА_1 отримала виконавчий лист Біляївського районного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року у справі № 496/373/16-ц, відтак направила його до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеської області із заявою про відкриття виконавчого провадження. Однак, листом №16-08/1652-7631 від 2 грудня 2016 року Головне управління Державної казначейської служби України в Одеської області залишило без виконання цей виконавчий лист, зазначивши, що в ньому неправильно зазначено найменування боржника - Ліквідаційна комісія Біляївського РВ ГУ МВС, тоді як має бути Біляївський РВ ГУ МВС.
17. Ухвалою від 13 січня 2017 року Біляївський районний суд Одеської області, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Біляївського РВ ГУ МВС щодо виправлення помилки, допущенної в рішенні суду від 1 липня 2016 року.
18. Ухвалою від 27 березня 2017 року Біляївський районний суд Одеської області залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 щодо заміни сторони виконавчого провадження, (боржника "Ліквідаційну комісію Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області" на "Біляївський РВ ГУМВС України в Одеській області").
19. Апеляційний суд зауважив, що позивачка не скористалась своїм правом оскаржити рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2017 року в апеляційній інстанції, а звернулась із аналогічним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
20. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції підсумував, що на теперішній час існують рішення Біляївського районного суду Одеської області від 1 липня 2016 року та Апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2016 року, які набрали законної сили, про стягнення з Ліквідаційної комісії Біляївського РВ ОМУ ГУ МВС на користь позивачки середньомісячного заробітку за час остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 9936,5 грн., які не виконані у передбаченому законом порядку.
21. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції зазначив, що для виконання згаданих судових рішень та виданого виконавчого листа позивачці треба звернутися до Біляївського районного суду Одеської області в порядку виконання судового рішення із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, але не повторно подавати позов до суду.
IV. Касаційне оскарження
22. У касаційній скарзі позивачка просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2017 року.
23. В обґрунтування касаційної скарги, серед іншого, зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції про неналежного відповідача в цій справі є безпідставними і свідченням цього є, зокрема, лист Головного управління Державної казначейської служби, надісланий у відповідь на отриманий виконавчий документ (за яким боржником зазначено ліквідаційну комісію Біляївського РВ), у якому зазначено, що ліквідаційна комісія не є юридичною особою і стягнення неможливе.
24. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
25. Вважає, що висновки, яких дійшов суд апеляційної інстанції в цій справі, є правильними і обґрунтованими.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
26. Відповідно до частини першої статті 47 КЗПП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
27. За статтею 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
28. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
29. Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.