ПОСТАНОВА
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа №826/6761/17
адміністративне провадження №К/9901/4358/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції справу № 826/6761/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство (далі - ДП) "Благодатне", Кабінет Міністрів України (далі - КМУ), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ, ФДМУ відповідно), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Мінагрополітики
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Федорчука А.Б. та
постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Костюк Л.О., суддів Бужак Н.П., Кузьменка В.В., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 20.05.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Мінагрополітики, пов`язану з непередачею Регіональному відділенню ФДМУ управління майном ДП "Благодатне";
зобов`язати Мінагрополітики передати Регіональному відділенню ФДМУ управління майном ДП "Благодатне".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала на те, що відповідачем протиправно затягується у часі проведення приватизації ДП "Благодатне", у зв`язку з чим порушуються її право на отримання земельної частки, гарантоване статтею 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 14.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною бездіяльність Мінагрополітики, пов`язану з непередачею Регіональному відділенню ФДМУ управління майном ДП "Благодатне";
у задоволені інших позовних вимог - відмовив.
3. 12.02.2019 Мінагрополітики звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019, ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 14.03.2019 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
6. 05.04.2019 від ДП "Благодатне" до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену касаційну скаргу, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані відповідачем рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
7. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2019 № 731/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
8. Протоколом розподілу справи від 13.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
9. Ухвалою судді Верховного Суду від 18.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. ОСОБА_1 працює в ДП "Благодатне" оператором машинного набору.
ДП "Благодатне" підпорядковане Мінагрополітики та розташоване за адресою: вул. Жовтнева 16, с. Благодатне Зміївського району Харківської області.
ДП "Благодатне" є сільгоспвиробником, за яким на праві постійного користування, закріплено 5502, 6 га землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується Актом на право постійного користування земельною ділянкою серія № ХР-12-00-002658, виданим Зміївською районною радою Зміївського району Харківської області 29.12.1997.
Постановою КМУ від 12.05.2015 № 271 "Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках" затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, до якого включено, зокрема ДП "Благодатне".
08.05.2017 позивач направила на електронну адресу відповідача запит на отримання публічної інформації, в якому просила повідомити коли саме Мінагрополітики планує виконати вимоги законодавства про приватизацію та передати державним органам приватизації функції з управління майном ДП "Благодатне".
18.05.2017 Мінагрополітики направлено відповідь на запит №б/н та без дати, у якому ОСОБА_1 повідомлено, що Мінагрополітики розроблено проект рішення про передачу функцій з управління майном ДП "Благодатне", який наразі узгоджується із структурними підрозділами Мінагрополітики.
ОСОБА_1 , вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у непередачі Регіональному відділенню ФДМУ управління майном ДП "Благодатне", звернулась до суду за захистом своїх законних прав та інтересів щодо отримання своєї земельної частки.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Мінагрополітики не доведено факту здійснення заходів, направлених на проведення приватизації ДП "Благодатне", що фактично свідчить про нездійснення ним дій, тобто активної поведінки, відтак наявний факт бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
Відмовляючи в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача передати Регіональному відділенню ФДМУ управління майном ДП "Благодатне", суд першої інстанції, з висновком якого також погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що у відповідності до даних вебсайту prozoro.sale наразі наявна інформація про оголошення аукціону з продажу об`єкту приватизації ДП "Благодатне", а розпорядником об`єкту є Регіональне відділення ФДМУ.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що Мінагрополітики вживає заходів щодо належної передачі функцій з управління майном і прийме рішення про передачу єдиного майнового комплексу ДП "Благодатне" до сфери управління Регіонального відділення ФДМУ після одержання результатів внутрішнього аудиту та актуалізації бази даних з інформацією про майно відповідного підприємства.
13. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Благодатне" вказує на те, що відповідач відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України від 04.03.1992 № 2163-XII "Про приватизацію державного майна" (чинного на час виникнення спірних відносин) у місячний строк з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства повинен був передати у встановленому порядку державним органам приватизації функції з управління цим майном, крім майна, що не підлягає приватизації, в тому числі матеріальних носіїв секретної інформації. Проте Мінагрополітики не виконало вимог зазначеної норми закону.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої інстанції та суд апеляційної інстанції керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
15. Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
16. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
17. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".>
18. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду; далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.