ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 918/820/18
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2018 року Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне з позовом про визнання недійсним та скасування п.1 рішення Костопільської міської ради № 599 від 18.12.2008 "Про припинення права користування земельними ділянками", обґрунтованого тим, що міська рада незаконно розпорядилась землями оборони, які перебували на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне та були закріплені за Костопільським районним військовим комісаріатом.
Під час розгляду справи судами встановлено, що 27.12.1996 Костопільському райвійськкомату на підставі рішення Костопільської міської ради народних депутатів № 514 від 25.12.1996 "Про затвердження проекту відведення земельних ділянок Костопільському райвійськкомату в постійне користування" видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-РВ № 001825, за яким надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,31 га для обслуговування адмінприміщення, призовного пункту та гаражів в м. Костопіль по вул. Коперніка,24 та 35.
01.03.2005 військовий комісар Костопільського райвійськкомату звернувся з листом № 311 до військового комісара Рівненського облвійськкомату щодо прийняття рішення з приводу передачі у комунальну власність Костопільського району будівлі районного військкомату (м. Костопіль, вул. Коперніка, 24, та будівлі призовної дільниці (м. Костопіль, вул. Коперніка, 35), які не є майном Міністерства оборони України і не перебувають на забезпеченні Рівненської КЕЧ району, м. Рівне, а також до Голови Костопільської районної ради, в якому просив прийняти у комунальну власність Костопільського району будівлю призовної дільниці (м. Костопіль, вул. Коперніка, 35).
На підставі рішення Костопільської районної ради № 242 від 23.12.2005 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад району (районну комунальну власність) приміщення призовної дільниці райвійськкомату" прийнято у спільну власність територіальних громад району (районну комунальну власність) приміщення призовної дільниці райвійськкомату інвентаризаційною вартістю 17 650 грн за адресою: м. Костопіль, вул. Коперніка, 35, фактична передача якого відбулася на підставі Акт приймання-передачі від 30.11.2006.
Земельна ділянка площею 0,16 га, надана Костопільському райвійськкомату у постійне користування для обслуговування зазначеного приміщення згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 27.12.1996, не передавалася, право постійного користування щодо неї у встановленому чинним на час передачі приміщення законодавством не припинялося.
Судами з`ясовано, що рішенням Костопільської міської ради від 18.12.2008 № 599 "Про припинення права користування земельними ділянками" Костопільському райвійськкомату припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,16 га в м. Костопіль по вул. Коперніка, 33 на підставі ст. 141 Земельного кодексу України у зв`язку з передачею приміщення призовної дільниці у районну комунальну власність та внесено зміни в Державний акт на право постійного користування землею серії I-РВ №001825 від 27.12.1996.
В подальшому рішенням Костопільської міської ради від 05.02.2009 № 649 "Про надання земельних ділянок в постійне користування" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акта на право постійного користування Костопільській районній раді земельною ділянкою площею 0,16 га для обслуговування призовної дільниці за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Костопільської міської ради, а також надано у постійне користування Костопільській районній раді земельну ділянку площею 0,16 га по вул. Коперніка, 33 для обслуговування призовної дільниці за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови Костопільської міської ради. На виконання вказаного рішення Костопільськиій районній раді видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,16 га по вул. Коперніка, 33 для обслуговування призовної дільниці. Також Костопільською міською радою видано ордери на квартири в будинку № 33 по вул. Коперніка та безкоштовно передано у власність територіальної громади м. Костопіль трьохквартирний житловий будинок за вказаною адресою.
21.07.2016 рішенням Костопільської міської ради № 230 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок Костопільській міській раді для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування в м. Костопіль, вул. Коперніка, 33 Костопільського району Рівненської області. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови комунальної власності Костопільської міської ради. Вказаним рішенням також вирішено зареєструвати право комунальної власності за територіальною громадою м. Костопіль в особі Костопільської міської ради на земельну ділянку загальною площею 0,16 га відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись із правомірністю припинення міською радою права постійного користування земельною ділянкою, що належить до земель оборони, прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Рівне заявлено позов про визнання недійсним та скасування рішення Костопільської міської ради № 599 у відповідній частині.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.03.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019, в позові відмовлено.
Суди обох інстанцій дійшли висновків, що спірне рішення ради хоча і прийнято всупереч приписам законодавства без отримання заяви землекористувача про припинення права постійного користування, однак позов прокурора не підлягає задоволенню з тих підстав, що, по-перше, прокурором не зазначено позивачем особу, прав якої це рішення дійсно стосується, а саме, землекористувача земельної ділянки, по-друге, скасування рішення ради не призведе до поновлення порушених прав та спричинить порушення прав інших осіб, які протягом тривалого часу володіють майном, розташованим на цій ділянці, суперечитиме принципам "належного урядування", справедливості, добросовісності та розумності, а також може призвести до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судами зазначено, що у даному випадку спірне рішення опосередковано стосується їх прав та інтересів, тоді як особою, прав і інтересів якої може стосуватись оскаржуване рішення є Костопільський райвійськкомат - землекористувач, зазначений в Державному акті на право постійного користування землею серії I-РВ №001825 від 27.12.1996, право якого припинено спірним рішенням.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у даній справі, Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та зроблено помилкові висновки стосовно належного позивача у даній справі, а також щодо відсутності підстав для задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти задоволення вимог прокурора, висловлює свою позицію про правильність та обґрунтованість висновків судів обох інстанцій та просить оскаржувані рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, між сторонами даної справи виникли правовідносини, пов`язані із правом постійного користування земельною ділянкою, що належить до земель оборони, та припиненням такого права з підстави, визначеної ст. 141 ЗК України, регулювання яких здійснюється Законом України "Про правовий режим майна у Збройних силах України", Законом України "Про використання земель оборони", Наказом Міноборони України від 22.12.1997 №483 "Про затвердження Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями".
У силу вимог ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України.
Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відтак, для правильного вирішення порушеного у позові питання необхідно з`ясувати чи відповідає оскаржуване рішення вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції, а також чи порушуються права позивача у зв`язку з прийняттям такого рішення.
Як зазначено в спірному рішенні право постійного користування земельною ділянкою Костопільського райвійськкомату міською радою припинено у зв`язку з передачею приміщення призовної дільниці у районну комунальну власність. Правовою підставою його прийняття зазначено ст. 141 ЗК України.
Стаття 141 цього Кодексу містить перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, серед яких: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
Порядок припинення права постійного користування врегульований ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України, відповідно до якого припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Судами зроблено правильний висновок, що для застосування ст. 141 ЗК України, як правової підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою, необхідна була добровільна відмова Костопільського райвійськкомату, однак наявність такої відмови сторонами не підтверджена.
Встановивши, що військкомат не звертався із заявою про відмову від свого права постійного користування земельною ділянкою, суди обох інстанцій дійшли висновків про порушення відповідачем земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком про невідповідність оскаржуваного рішення міської ради положенням чинного законодавства, однак зважаючи на таке.
Згідно зі ст.ст. 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 116 Конституції України повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону наділено Кабінет Міністрів України.
Згідно зі ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено поняття управління об`єктами державної власності, згідно з якою це - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Пунктом "б" ч. 3 ст. 84 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Відповідно абз. 3 ч. 5 ст. 20 ЗК України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
За приписами ст. 13 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. ст. 9 та 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" (у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення) установлено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.
Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України").
Пунктами 1, 16, 17, 19 Наказу Міноборони України від 22.12.1997 № 483 передбачено, що землі (земельні ділянки) надаються військовим частинам, військово-навчальним закладам, установам, підприємствам та організаціям Збройних Сил України для їх розміщення та постійної діяльності. Земельні ділянки для потреб Збройних Сил України надаються в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами.