ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/525/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019
у складі колегії суддів: О. І. Терещенко - головуючий, В. І. Сіверін, М. М. Слободін
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
про стягнення 504 307,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", відповідач) заборгованості за договором № 4315/082038/з/16-БО-24 купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 в сумі 504 307,45 грн, з яких: 30 731,70 грн - 3% річних, 97 616,69 грн - інфляційні втрати та 375 959,06 грн - пеня.
Позов мотивовано порушенням договірних зобов`язань в частині строків оплати за отриманий природний газ.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/525/19 у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Рішення ґрунтується на нормах Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016.
Суд першої інстанції зазначає, що відповідно до ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (рішення 10.10.2011 № 388); ліцензії Полтавської обласної державної адміністрації від 14.10.2011 серія АВ № 389756; постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.10.2011 № 2083; ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України від 15.11.2011 Серія АГ № 500445; Ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах еренгетики та комунальних послуг (рішення від 30.03.2016 № 505); розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 06.11.2017 № 737 та від 27.11.2017 № 812 та п. 1.2 договору № 4315/082038/з/16-БО-24 купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
Суд, враховуючи що заборгованість за поставлений природний газ у січні - квітні 2016 року згідно з договором постачання природного газу була погашена до 30.11.2016, а саме до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дійшов висновку, що нараховані пеня, 3% річних та інфляційні витрати підлягають списанню згідно з ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону. Виконання зазначеної норми "списання санкцій" не потребує включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі №917/525/19 задоволено апеляційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2019. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за договором № 4315/082038/з/16-БО-24 від 15.12.2015 в сумі 504 307,45 грн, з яких: 30 731,70 грн - 3% річних; 97 616,69 грн - інфляційних втрат; 375 959,06 грн - пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань; 11 347,10 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова мотивована порушенням договірних зобов`язань в частині строків оплати за отриманий природний газ.
Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та господарським судом першої інстанції не зазначено на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, тому застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 908/3211/16 та на постанови Вищого господарського суду України у справах №910/15010/16, №910/16766/16, №914/2851/16, №922/1110/15, №908/3125/16, №922/4355/14, №908/2114/16, №910/17076/16, №914/1111/16, №912/3303/16, №927/1442/15, №910/15873/13, №917/348/16, №911/3951/16, №911/3951/16.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі №917/525/19 та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2019.
Скарга ґрунтується на нормах Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Відповідач наголошує на тому, що не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, які є предметом регулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не нараховується, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 вказаного Закону.
Також позивач вказує на сталість практики Верховного Суду з цього питання.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу від позивача не надходило.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
15 грудня 2015 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 4315/082038/з/16-БО-2424 (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач прийняти та оплатити його на умовах договору.
Згідно з п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1) газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 11 договору (в редакції додаткової угоди №1) передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання умов договору передав у власність покупцю протягом січня - квітня 2016 року природний газ на загальну суму 3 378 672,31 грн, що підтверджується актами прийому-передачі та не заперечується відповідачем.
Також судом встановлено, що відповідач за поставлений газ розраховувався несвоєчасно, остаточний розрахунок був здійснений відповідачем 17.10.2016.
У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати поставленого протягом січня - квітня 2016 року природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, позивач нарахував відповідачу 30 731,70 грн 3% річних, 97 616,69 грн інфляційних витрат та 375 959,06 грн пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань.