Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 490/9553/14-ц
провадження № 61-20198св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Прокопчук Л. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Держаний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк), звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог,просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором про іпотечний кредит від 10 жовтня 2007 року № 767 станом на 14 грудня 2017 року у розмірі 65 269,73 дол. США, у тому числі: 43 339,78 дол. США - тіло кредиту, 20 846,45 дол. США - проценти за кредитом, 1 083,50 дол. США - комісія, 221 733,66 грн - пеня.
Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2007 року за умовами зазначеного договору про іпотечний кредит, зі змінами, внесеними додатковим договором від 01 листопада 2007 року № 1, відкрите акціонерне товариство "Держаний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк"), правонаступником якого є АТ "Ощадбанк", надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 64 696,00 дол. США зі сплатою 13 % річних, строком повернення коштів до 10 жовтня 2027 року. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та ВАТ "Ощадбанк" було укладено договір поруки від 10 жовтня 2007 року про солідарну відповідальність поручителя та позичальника. З лютого 2010 року ОСОБА_1 нерегулярно та не в повному обсязі сплачує чергові платежі, у результаті чого має прострочену заборгованість за тілом кредиту та процентами за кредитом. Банк просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 достроково тіло кредиту та виниклу заборгованість за договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року позов задоволено частково; стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 10 жовтня 2007 року № 767 у розмірі 61 468,65 дол. США, що еквівалентно 1 332 025, 64 грн, в тому числі: 43 339,78 дол. США, що еквівалентно 940 039,83 грн, - тіло кредиту, 18 088,87 дол. США, що еквівалентно 391 985,81 грн, - проценти за кредитом, 30 289,07 грн - пеня; у решті позову відмовлено; стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що АТ "Ощадбанк" документально підтвердило отримання ОСОБА_1 кредиту у розмірі, передбаченому договором про іпотечний кредит; 16 вересня 2013 року банк скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту, надіславши позичальнику вимогу сплатити заборгованість та повернути тіло кредиту, що залишилася до сплати, чим відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання зобов`язання. Визначаючи розмір заборгованості, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не підписував додатковий договір від 01 листопада 2007 року№ 1 до договору про іпотечний кредит щодо зміни процентної ставки за кредитом (до 13 % річних), що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, тому банк має право на стягнення з позичальника заборгованість за тілом кредиту та процентами за кредитом за ставкою 12 % річних, нарахованих до 14 грудня 2017 року. Водночас, суд дійшов висновку, що АТ "Ощадбанк" не має право на стягнення комісії, оскільки банк не зазначив, яка саме супутня послуга надавалася позичальнику. Крім того, суд зменшив розмір пені, пославшись на наявність у справі підстав, передбачених частиною третьою статті 551 ЦК України. Відмовляючи у позові до поручителя, суд виходив з того, що банк не пред`явив вимоги до ОСОБА_2 протягом шести місяців з моменту зміненого строку виконання зобов`язань, тому відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука є припиненою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2017 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, процентами за кредитом та пені, а також розподілу судових витрат змінено; стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість задоговором про іпотечний кредит від 10 жовтня 2007 року № 767 у розмірі 64 186,23 дол. США, у тому числі: 43 339,78 дол. США - тіло кредиту, 20 846,45 дол. США - проценти за кредитом, а також пеню у розмірі 214 285,69 грн та 30 401,65 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банк просив стягнути заборгованість за договором про іпотечний кредит у доларах США, у яких надавався кредит, тому визначення судом першої інстанції гривневого еквіваленту заборгованості є помилковим. Стягуючи заборгованість за процентами за кредитом, суд першої інстанції не врахував уточнення (збільшення) позовних вимог щодо нарахування банком процентів за кредитом до 14 грудня 2017 року за ставкою 12 % річних у розмірі 20 846,45 дол. США та корегування заборгованості за тілом кредиту у сторону зменшення. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для зменшення розміру пені відсутні, оскільки нарахована банком неустойка є співмірною з сумою невиконаних позичальником грошових зобов`язань.
У частині відмови у стягненні заборгованості з поручителя, рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не переглядалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 року у частині стягнення тіла кредитузмінити, стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 41 857,88 дол. США; у частині стягнення процентів за кредитом та пені - скасувати, у цій частині позову відмовити; у решті судові рішення - залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з Центрального районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 16 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.
16 липня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що після направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про дострокове погашення заборгованості договір про іпотечний кредит припинив дію та банк не може нараховувати проценти за кредитом і пеню, а має право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. На думку ОСОБА_3, з урахуванням сплачених 30 вересня, 31 жовтня 2013 року та 31 січня 2014 року платежів у загальному розмірі 1 902,44 дол. США, станом на 16 вересня 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 41 857,88 дол. США.
У серпні 2018 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому АТ "Ощадбанк" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін, оскільки вона винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 жовтня 2007 року ВАТ "Ощадбанк", правонаступником якого є АТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № 767, за умовами якого останній отримав кредит на придбання квартири у розмірі 64 696,00 дол. США строком на 20 років, зі сплатою 12 % річних.
ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця до 25 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами у сумі 269,57 дол. США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом (пункт 1.5 договір про іпотечний кредит).
У пункті 7.8 договору про іпотечний кредит сторони домовилися про збільшення строків позовної давності до 3 років для всіх грошових зобов`язань позичальника, в тому числі, але не виключено, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за кредитом та неустойки.
На забезпечення виконання зобов`язань позичальника 10 жовтня 2007 року ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 уклали договір поруки.
Банк також надавав до суду додатковий договір від 01 листопада 2008 року № 1 до договору про іпотечний кредит про збільшення ставки за кредитом до 13 % річних, проте у висновку проведеної у справі судово-почеркознавчої експертизи від 07 липня 2017 року № 892 встановлено, що підпис у зазначеному додатковому договорі виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
16 вересня 2013 року АТ "Ощадбанк" у зв`язку з порушенням позичальником умов договору про іпотечний кредит надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення 45 900,00 дол. США кредиту, що залишилося, сплату 819,20 дол. США заборгованості за простроченим тілом кредиту, 515,83 дол. США - за процентами за кредитом, 518,62 дол. США - комісії, 14,91 дол. США - пені.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.