Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 756/10251/18
провадження № 61-47670св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_2,
заінтересована особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2018 року у складі судді Андрейчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт його безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Київ-2" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в місті Києві) з 08 серпня до 05 вересня 2014 року, з 01 жовтня до 01 листопада 2014 року, з 03 січня до 02 лютого 2015 року, з 15 квітня до 15 травня 2015 року, заінтересована особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Заява мотивована тим, що встановлення факту йому потрібно для набуття в подальшому статусу учасника бойових дій з відповідними соціальними гарантіями.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 серпня 2018 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції посилався на пункт частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та виходив з того, що законодавством визначено позасудовий порядок, який дає змогу особі встановити статус учасника бойових дій, отже, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що в липні 2017 року заявник звертався до МВС України з приводу надання йому статусу учасника бойових дій, однак Управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України відмовило заявнику у наданні такого статусу, оскільки за даними ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві за період проходження служби заявник до зони проведення антитерористичної операції не відряджався.
Жодного рішення про відмову у визнанні учасником бойових дій, яке могло б бути оскаржене в судовому порядку, цим органом не приймалося, отже, може бути захищене лише в судовому порядку. Законодавством не передбачено можливості особи, яка ініціює питання щодо надання їй статусу учасника бойових дій, звертатись безпосередньо до Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт його безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Київ-2" ГУ МВС України в місті Києві з 08 серпня до 05 вересня 2014 року, з 01 жовтня до 01 листопада 2014 року, з 03 січня до 02 лютого 2015 року, з 15 квітня до 15 травня 2015 року, заінтересована особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Із справи відомо, що ОСОБА_1 просив встановити факт його безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Київ-2" ГУ МВС України в місті Києві.