Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 136/1123/18
провадження № 61-3927св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника адвоката Мартинюка Назара Романовича, на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно хворів, знаходився за місцем свого постійного проживання (м. Москва, Росія), далеко від місця відкриття спадщини (м. Липовець Вінницької області, Україна), що є досить суттєвим і створювало також великі труднощі, у зв`язку з чим не міг вчасно подати заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий двомісячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Митіщі Московської області, Росія.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, через стан свого здоров`я, тому причина пропуску строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини пов`язана з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, а також проживав на території іншої держави.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зазначені позивачем письмові докази не можна вважати поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки періодичне знаходження позивача на лікуванні, не позбавляло його права на подання заяви про прийняття спадщини особисто або через засоби поштового зв`язку, у строки визначені законом. Крім того, позивач із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, а тому відсутня обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, в особі представника адвоката Мартинюка Н. Р., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що, на його думку, хвороба, яка проявилася в емоційних та фізичних стражданнях, була для нього об`єктивною перешкодою для своєчасного звернення до нотаріального контори із заявою про прийняття спадщини, а тому причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи позивача є необґрунтованими, зокрема, ним не наведено поважних підстав щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини поштою. Заявник вказує, що позивач звернувся з цим позовом через вісім років з моменту відкриття спадщини, і протягом цього часу не вживав жодних дій, направлених на прийняття спадщини. Отже наявність таких обставин свідчить про небажання позивача приймати спадщину у встановлений законом шестимісячний строк.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
01 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Митіщі Московської області, Росія, помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який був громадянином Росії, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 19 червня 2010 року.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.
До складу спадщини увійшло нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, площею 0,18 га, житловий будинок з прибудовами та господарськими будівлями, розташовані на АДРЕСА_1, які належали спадкодавцеві на підставі договорів дарування відповідно від 11 вересня 2003 року та 30 грудня 2003 року.
Відповідно до спадкової справи № 538/2010, своїм правом на спадкування після смерті ОСОБА_3 скористалась ОСОБА_2 (дружина спадкодавця), подавши заяву відповідного змісту нотаріусу в межах шестимісячного строку.
Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3, тобто спадкоємцем першої черги спадкування за законом, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 12 листопада 1976 року.
ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.