Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 192/1134/15-ц
провадження № 61-29979св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNІ0АU100110235, згідно якого Банк надав відповідачеві кредит у розмірі 50 926,40 грн на термін до
16 жовтня 2014 року зі сплатою відсотків у строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснювалося в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно договору. Банк свої зобов`язання виконав належним чином та надав позичальнику вказані кошти. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 16 червня 2017 року становить 146 578,50 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 29 715,65 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 26 238,67 грн, заборгованість з комісії за користування кредитом - 3 137,20 грн та пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 87 486,98 грн.
У зв`язку з викладеним Банк просив стягнути з відповідача на його користь кредитну заборгованість за договором.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від
15 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Банк 17 липня 2015 року звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права з пропуском строків позовної давності, оскільки таке звернення мало місце через 5 років та
4 місяці після реалізації ним предмета застави.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня
2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від
15 березня 2017 року змінено з мотивів обґрунтування відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за отримані в кредит кошти відповідач придбав автомобіль, який потім віддав Банку в заставу, а згідно довідки, виданої регіональним сервісним центром в Дніпропетровській області Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2016 року
№ 31/4-1242-670/п 25 жовтня 2010 року цей автомобіль було знято з обліку для реалізації з особливою відміткою: кредит погашено.Крім того, згідно виписки з рахунку відповідача ОСОБА_1 29 листопада 2013 року було здійснено списання кредиту відповідно до протоколу № 7057256, тому рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі та підлягає зміні з мотивів обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 192/1134/15-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди дійшли неправильного висновку, що заборгованість за кредитним договором була списана з рахунку відповідача. Вказують, що з наданого Банком до суду розрахунку заборгованості вбачається, що Банк свої зобов`язання щодо видачі кредитних коштів виконав належним чином, а от відповідач свої обов`язків належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість, яку Банк хоче стягнути. Вказує, що 15 березня 2010 року Банком було зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитом 46 000,00 грн отриманих від продажу майна, яке перебувало у заставі, однак вказаних коштів не вистачило для погашення всієї заборгованості. Наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції переглядаючи вказану справу належним чином не дослідив наданий Банком розрахунок заборгованості та не вирішив простого арифметичного рівняння, у зв`язку з чим дійшов неправильного висновку, що відбулося списання коштів. Наголошує на тому, що судами не було враховано тієї обставини, що коштів отриманих від реалізації заставного майна виявилося недостатньо для повної сплати заборгованості за кредитом, тому вона була погашена лише частково, що вказує на обґрунтованість їх позовних вимог.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, 17 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_1, як позичальником, було укладено кредитний договір №DNІ0АU100110235, згідно якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на строк до 16 жовтня 2014 року в розмірі 70 108,92 грн на наступні цілі: 48 953,00 грн - на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 34,00 грн для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до пункту 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу від 17 жовтня 2008 року
№ DNІ0АU100110235, договором особистого страхування від 17 жовтня
2008 року № DNІ0LK100110235 на строк до 16 жовтня 2008 року у сумі
489,35 грн, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі
1 468,05 грн та у розмірі 19 182,52 грн на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7 цього Договору зі сплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно пункту 3.10 даного договору та винагороди за повернення додаткового моніторингу, згідно пункту 6.2 договору (а. с.7-8).
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору, Банк зобов`язався надати відповідачу кредит, а останній зобов`язався повернути кредит до 16 жовтня
2014 року шляхом сплати в період з 17 до 21 числа кожного місяця на користь Банку щомісячного платежу в розмірі 1 091,62 грн, сплачуючи кредит, відсотки за користування кредитом, а також комісію та інші платежі, визначені в Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам (а. с. 8).
Також судами було встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань щодо сплати кредиту та відсотків, відповідно до пункту 4.1 кредитного договору, Банк має право нарахувати пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення (а. с. 7 зворот).
Також судами було встановлено, що останній платіж по кредиту відповідачем було здійснено 17 березня 2010 року в розмірі 882,32 грн (а. с. 4 зворот).
З інформації, яка містилася в довідці Регіонального сервісного центу в Дніпропетровській області Міністерства внутрішніх справ України від
17 листопада 2016 року судами також було встановлено, що транспортний засіб DAEWOO LANOS TF69Y, 2007 року випуску, 16 жовтня 2007 року було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 з відміткою "кредит ПриватБанк", а 25 лютого 2010 року було знято з реєстрації для реалізації по дорученню ВММ217413, ОСОБА_2 з особливою відміткою: кредит погашено
(а. с. 65).
Також судами було встановлено, що реалізація предмета застави за спірним кредитним договором не заперечувалася й представниками Банку, які у запереченнях на заяву про перегляд заочного рішення посилалися на те, що предмет застави Банком було реалізовано 15 березня 2010 року, а кошті від його продажу були направлені на погашення заборгованості, однак таких коштів виявилися недостатньо для погашення заборгованості в повному розмірі
(а. с. 82).