Постанова
Іменем України
26 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 766/12749/16-ц
провадження № 61-13585св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2019 року вскладі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Базіль Л. В., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 , ОСОБА_3, третя особа - Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про визначення походження дитини, оспорювання батьківства.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у період з 07 травня 1999 року
до 29 лютого 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Проте, з серпня 2015 року, після припинення з ОСОБА_3 фактичних шлюбних відносин, вона проживала разом із ОСОБА_2, від якого завагітніла. На четвертому місяці вагітності ОСОБА_2 покинув її та жодного разу протягом вагітності не цікавився станом її здоров`я.
ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дочку ОСОБА_4, у свідоцтві про народження якої батьком вказано ОСОБА_3 на підставі частини другої статті 122 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Посилаючись на те, що біологічним батьком її дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2, з яким вона проживала однією сім`єю, просила визнати, що ОСОБА_3 не є батьком малолітньої ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Комсомольський районний у м. Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 21 липня 2016 року № 577, а саме: виключити запис про те, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_5 та включити до вказаного актового запису, запис про те, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 ; змінити ОСОБА_5 прізвище з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ",
по-батькові - з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 "; зобов`язати Комсомольський районний у
м. Херсоні відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області повторно видати свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану про народження ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідачів на її користь судовий збір, сплачений нею за подання позовної заяви.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня
2019 року позов задоволено. Встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключено з актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного Комсомольським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 21 липня 2016 року № 577, відомості про батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внесено відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного Комсомольським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 21 липня 2016 року № 577, а саме зазначено батьком дитини
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; змінено прізвище дитини з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ", по-батькові - з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ", ім`я, місце народження та дату народження дитини залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, врахувавши пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили факт спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з осені 2015 року до лютого 2016 року, неявку
ОСОБА_2 20 вересня та 19 жовтня 2017 року до експертної установи для відібрання біологічних зразків для проведення генетичної експертизи, а також індивідуальну картку вагітної та породіллі ОСОБА_1, в якій батьком дитини зазначено ОСОБА_2, дійшов висновку про наявність підстав для визнання останнього батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та задоволення похідних вимог позивача.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відомості про ОСОБА_3 як батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, внесені до актового запису про народження дитини на підставі частити другої 122 СК України, згідно якої дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя. Виключення відомостей про батька дитини можливе лише за відсутності спорідненості між дитиною та особою, яка записана батьком дитини, а також за наявності оспорення особи, яка записана батьком дитини свого батьківства щодо неї.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 не оспорив своє батьківство щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази відсутності спорідненості між дитиною та ОСОБА_3, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не мав підстав для задоволення вимог про виключення відомостей про батька ОСОБА_3 з актового запису про народження ОСОБА_5 .
Крім того, апеляційним судом зазначено, що за змістом частини другої 138 СК України вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Однак, відомості щодо подання ОСОБА_2 заяви про визнанням ним батьківства щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні, що виключає можливість задоволення вимоги ОСОБА_1 про виключення запису про ОСОБА_3 як батька дитини з актового запису про її народження.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2019 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин
статтю 138 СК України, помилково вказавши, що вимога про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька ОСОБА_3 не може бути задоволена, оскільки ОСОБА_2 не заявляв вимог про визнання його батьком малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає такі висновки апеляційного суду необґрунтованими, оскільки підставою для визнання батьківська відповідно до частини другої статті 128 СК України є будь які відомості, що засвідчують походження дитини. Звертає увагу на те, що норма частини другої статті 128 СК України була правильна застосована судом першої інстанції з урахуванням того, що ОСОБА_3 не визнає батьківства щодо малолітньої ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_2 ухиляється від проведення генетичного дослідження. При цьому апеляційним судом безпідставно взято до уваги як доказ неможливості прибути до м. Одеси для проведення судово-генетичної експертизи, надані ОСОБА_2 докази його перебування у відрядженні та на лікуванні, оскільки проведення експертизи неодноразово перенеслось, проте відповідач так і не знайшов можливості прибути до м. Одеси для надання зразків, що свідчить про його свідоме ухилення від проведення судово-генетичної експертизи.
Апеляційним судом також безпідставно зазначено, що ОСОБА_3 не оспорює свого батьківства щодо малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки визнання відповідачем позовних вимог про виключення відомостей про нього з актового запису про народження ОСОБА_5 і свідчить про те, що він не визнає себе її батьком.
У липні 2019 року ОСОБА_3 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду від 03 червня 2019 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки судом першої інстанції враховано визнання ним позовних вимог ОСОБА_1 та його пояснення, що на момент зачаття дитини він та позивач проживали окремо та не мали стосунків. Апеляційним судом безпідставно було скасовано правильне по суті рішення та помилково зазначено, що ОСОБА_3 не оспорює батьківства щодо малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не звернуто уваги при цьому на висновок експерта від 11 квітня 2019 року, який спростує його батьківство щодо ОСОБА_5 . Судом першої інстанції правильно застосовано статтю
109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та визнано факт для з`ясування якого призначалась експертиза, оскільки ОСОБА_2 ухилявся від проведення експертизи, підтверджуючи поважність причин свого не прибуття для проведення експертизи неналежними доказами. Апеляційний суд визнав докази, надані ОСОБА_2 належними, а причини з який він не змін прибути до м. Одеси для відібрання зразків для проведення експертизи - поважними, не звернувши при цьому уваги, що проведення експертизи відкладалось декілька разів і за бажанням ОСОБА_2 міг знайти час для проведення дослідження, разом з тим свідомо ухилявся від вчинення таких дій.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, зазначаючи про її необґрунтованість та безпідставність доводів про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що виключення відомостей про батька дитини можливе за наявності оспорення батьківства особою, яка записана батьком дитини та наявності заяви особи, яка вважає себе батьком дитини. Повно та всебічно встановивши обставини справи, апеляційний суд правильно зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 не визнає своє батьківство щодо ОСОБА_5, а відповідач ОСОБА_2 заяви про визнання ним батьківства щодо ОСОБА_5 не подавав. Посилання у касаційній скарзі на висновок про біологічне батьківство від 11 квітня 2019 року, який на думку заявника підтверджує факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не може бути належним доказом, оскільки поданий з порушенням вимог процесуального закону.