Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 130/1351/15-ц
провадження № 61-27737св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою адвокатом Зінченком Андрієм Анатолійовичем, на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня
2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що між Банком та ОСОБА_1 13 травня 2008 року було укладено кредитний договір № HML0GA0000000011, згідно якого позивач надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 26 055,00 доларів США на строк до 13 травня 2028 року, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кошти, сплачувати проценти за користування цими коштами в порядку та строки, встановлені договором. Вказували, що вони належним чином виконали свої зобов`язання за кредитним договором та надали позичальникові вказані кошти, однак ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за договором не виконував, у зв`язку з чим станом на 15 квітня 2015 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 36 711,33 доларів США, з яких: 28 604,23 долари США - заборгованість за кредитом, 4 139,03 доларів США - заборгованість за процентами, 850,87 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 1 358,65 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання договірних зобов`язань, 10,91 доларів США - штраф (фіксована частина), 1 747,64 доларів США - штраф (процентна складова). Також вказували, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком і
ОСОБА_2 13 травня 2008 року укладено договір поруки. Зазначали про те, що відповідачі, отримавши від Банку письмову вимогу від 22 грудня
2014 року № 30.1.0.0/2-202 з інформацією про невиконання позичальником своїх зобов`язань по своєчасному поверненню кредитних коштів та пропозицією у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість, залишили її без належного реагування, тому змушені звернутися до суду з цим позовом.
У зв`язку з викладеним Банк просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 711,33 доларів США та судові витрати у справі.
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічними позовними вимогами до ПАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2008 року між нею та Банком було укладено договір поруки №HML0GA0000000011, за умовами якого вона як поручитель зобов`язалась перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед Банком, які виникли з кредитного договору від 13 травня 2008 року №HML0GA0000000011. Відповідно до умов кредитного договору, які були їй відомі ОСОБА_1 зобов`язувався повернути Банку кредит в розмірі 26 055,00 доларів США до 13 травня 2028 року зі сплатою 15 % річних. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язаний здійснювати щомісячне погашення заборгованості за кредитом у розмірі
429,27 доларів США. Однак 08 лютого 2012 року, 12 червня 2013 року між Банком та позичальником були укладені додаткові угоди до кредитного договору, внаслідок яких щомісячний платіж, який має вноситися
ОСОБА_1 , збільшився з 429,27 до 496,62 доларів США, чим збільшився обсяг її відповідальності, як поручителя, без її на те згоди.
У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 просила на підставі частини першої статті 559 ЦК України визнати її поруку припиненою.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 липня 2015 року первісний та зустрічний позови об`єднані в одне провадження (а. с. 69 том 1).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня 2017 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" достроково заборгованість за кредитним договором від 13 травня 2008 року №HML0GA0000000011 станом на 15 квітня 2015 року в розмірі
34 952,78 доларів США, що еквівалентно станом на 27 лютого 2017 року
942 903,67 грн, з яких: 28 604,23 доларів США - заборгованість за кредитом, що еквівалентно станом на 27 лютого 2017 року 771 642,01 грн, 4 139,03 доларів США - заборгованість за відсотками, що еквівалентно станом на 27 лютого
2017 року - 111 656,54 грн, 850,87 доларів США - заборгованість з комісії, що еквівалентно станом на 27 лютого 2017 року 22 953,49 грн, 1 358,65 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, що еквівалентно станом на 27 лютого 2017 року 36 651,62 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк",
ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порушення вимог кредитного договору, договору поруки та норм ЦК України, не виконали взятого на себе зобов`язання щодо належного виконання умов кредитного договору, то з них на користь позивача в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором. У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо стягнення з відповідачів на його користь штрафу за невиконання зобов`язань за кредитним договором відмовлено, оскільки застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов`язання (прострочення виконання грошового зобов`язання) суперечить вимогам частини першої статті 61 Конституції України та частини третьої статті 509 ЦК України. Зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки вони є недоведеними. Зокрема судами було зазначено, що збільшення обсягу відповідальності поручителя не відбулося, оскільки в даному випадку для позичальника змінився лише розмір коштів на сплату страхових платежів у порядку, передбаченому підпунктами 2.1.3., 2.2.7, про стягнення яких позивачем вимоги не заявлені, що узгоджується з висновком проведеної судової економічної експертизи від 29 березня 2016 року № 07/10/2015-02, якою було встановлено, що у розмірах складових виданого 13 травня 2008 року ОСОБА_1 кредиту, у розмірах процентної ставки, строків повернення кредиту змін не відбулося. Також було зазначено, що з досліджених додаткових угод вбачається списання позичальнику заборгованості з пені та реструктуризація наявної заборгованості, що в загальному не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у касаційній скарзі, поданій адвокатом Зінченком А. А., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення ПАТ КБ "ПриватБанк" з неї заборгованості за кредитним договором та в частині вирішення її зустрічних позовних вимог, і ухвалити в оскаржуваній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Банку до неї та задовольнити її зустрічний позов повністю.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 не оскаржено, тому в цій частині касаційному перегляду не підлягає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, подана адвокатом Зінченком А. А., на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
Зупинено виконання рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 130/1351/15-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів, у зв`язку з чим ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення. Зокрема вказує, що суди обох інстанцій не звернули уваги на її доводи, що 08 лютого
2012 року та 12 червня 2013 року між Банком та позичальником було укладено додаткові угоди до кредитного договору від 13 травня 2008 року
№ №HML0GA0000000011, за умовами яких було збільшено розмір щомісячного платежа за кредитом до 468,73 доларів США та до 496,62 доларів США, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя без її згоди, тому вона вважає, що її порука припинилася з підстав, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України. Крім цього, суди також не врахували, що умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника повертати кредит періодичними щомісячними платежами в розмірі та у строки, які визначені графіком повернення кредиту. Оскільки останній платіж на погашення заборгованості за тілом кредиту позичальник здійснив у вересні 2014 року, а з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду у травні 2015 року, то позивачем пропущено встановлений частиною четвертою статтею 559 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя. Вказувала, що направлення Банком досудової вимоги від 22 грудня 2014 року
№ 30.1.0.0/2-202 не змінює його обов`язок звернутися до суду з позовом в строк до лютого 2015 року. Також зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку стосовно того, що з висновку судової економічної експертизи вбачається, що не відбулося збільшення її обсягу відповідальності як поручителя, оскільки таке питання навіть не ставилося судом перед експертом на вирішення і висновку з цього приводу ним не робилося.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щоміж Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 13 травня 2008 року № HML0GA0000000011, згідно якого Банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13 травня 2008 року до 13 травня 2028 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 32 155,00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25 000,00 доларів США на споживчі цілі, 750,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 180,00 доларів США на страхування майна, 125,00 доларів США на особисте страхування, а також 6 100,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених підпунктами 2.1.3., 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 7.2 договору
(а. с. 13-15 том 1).
Невід`ємними частинами договору є додаток № 1 - детальний опис загальної вартості кредиту та додаток № 2 - графік погашення кредиту за кредитним договором від 13 травня 2008 року № HML0GA0000000011.
Також судами встановлено, що 13 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № HML0GA0000000011, згідно якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, укладеним між банком та позичальником (а. с. 20 том 1).
08 лютого 2012 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 13 травня 2008 року № HML0GA0000000011, згідно якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди зменшено на 73,65 долари США, а саме на суму пені 73,65 долари США. Пунктом 2 угоди передбачено, що у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток 1 до угоди) понад 31 день, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 73,65 доларів США. Пункт 8.1. викладено у новій редакції: Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13 травня 2008 року до 13 травня 2028 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 32 155,00 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25 000,00 доларів США на споживчі цілі, 750,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, а також 7 985,84 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених підпунктами
2.1.3., 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пунктом 7.2 договору
(а. с. 17 зворот том 1).
12 червня 2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 13 травня 2008 року №HML0GA0000000011, згідно якої суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання додаткової угоди зменшено на 196,14 долари США, а саме на суму пені 196,14 долари США. Пунктом 2 угоди передбачено, що у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту (додаток 1 до угоди) понад 31 день, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 196,14 доларів США. Пункт 8.1. викладено у новій редакції: Банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 13 травня 2008 року до 13 травня 2028 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі
33 602,46 доларів США на наступні цілі: у розмірі 25 000,00 доларів США на споживчі цілі, 750,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, а також 9 433,30 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених підпунктами
2.1.3., 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 7,2 договору (а. с. 18 зворот том 1).
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року у справі № 130/904/16-ц відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору від 13 травня 2008 року
№ HML0GA0000000011 недійсним з підстав невідповідності його умов Закону України "Про захист прав споживачів" (а. с. 224-225 том 1).
Також судами було встановлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором (а. с. 106 том 1).
Згідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку за кредитним договором від 13 травня 2008 року № HML0GA0000000011 судами було встановлено, що станом на 15 квітня 2015 року Банком нарахована заборгованість в розмірі 36 711,32 доларів США, з яких: 28 604,23 доларів США - заборгованість за кредитом; 4 139,03 доларів США - заборгованість за відсотками; 850,87 доларів США - заборгованість з комісії; 1 358,65 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10,91 доларів США - штраф (фіксована частина), 1 747,64 доларів США - штраф (відсоток від суми заборгованості) (а. с. 4-7, 8, 91-105 том 1).
Також судами було встановлено, що останнє зарахування коштів на рахунок позичальника відбулось 31 липня 2014 року (а. с. 5-20 том 2).
22 грудня 2014 року Банк направив позичальнику та поручителю повідомлення № 30.1.0/2-202, яким повідомив останніх про наявність простроченої заборгованості за кредитним договором від 13 травня 2008 року