Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 359/992/17
провадження № 61-30189св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого позичальник отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Також Банк зазначав, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом від
06 березня 2010 року № СП-2010-256 та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та ним договір, що підтверджується підписом у заяві. Вказував, що відповідно до пункту 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк має право нараховувати відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, з розрахунку
360 календарних днів на рік, а також що згідно з пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору, та що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальником шляхом надання виписки по картковому рахунку. Звертали увагу на те, що Банк свої зобов`язання за договором кредиту виконав належним чином, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому у договорі, однак в порушення умов договору відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконувала, продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, у зв`язку з чим станом на 31 грудня 2016 року її заборгованість перед Банком становить 43 635,02 грн, з яких: 2 909,05 грн - заборгованість за кредитом; 34 727,25 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 444,67 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина) та 2 054,05 грн - штраф (процентна складова).
У зв`язку з викладеним Банк просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 635,02 грн та судові витрати у справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2010 року № б/н в розмірі 6 883,67 грн, з яких: 2 909,05 грн - заборгованість за кредитом, 3 170,64 грн - заборгованість за процентами, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500,00 грн - фіксована частина та
303,98 грн - процентна складова.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами укладено кредитний договір, в зв`язку із невиконанням якого у відповідача утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. Наданий ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунок заборгованості є обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору та відповідачем не спростований. При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність нарахування заборгованості за процентами за ставкою 30 % за весь час користування кредитом, оскільки збільшення Банком в односторонньому порядку процентів не відповідає вимогам статті 1056-1 ЦК України.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2010 року № б/н в розмірі 2 909,05 грн та судові витрати в розмірі 3 360,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ті Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та правила мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. У зв`язку з чим Банком не було доведено належними та допустимими доказами, що між сторонами було досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, тому вимоги Банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 2 909,05 грн, оскільки позичальник погашаючи заборгованість за кредитом фактично визнавала факт отримання нею кредитних коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Бориспільського районного суду Київської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року справу №359/992/17 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відмовляючи йому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені, комісії та штрафу виходив з того, що підпис відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг відсутній. Однак вказаний висновок апеляційного суду є помилковим, необґрунтованим та не відповідає вимогам статті 634 ЦК України, оскільки ставлячи свій підпис на анкеті-заяві відповідач погодилась з тим, що вона приєднується та зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, які разом складають договір банківського обслуговування. Тому відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не звільняє позичальника від виконання своїх обов`язків щодо сплати відсотків, пені, комісії та штрафів передбачених вказаними умовами та правилами. Вказують, що Банк має право не лише на одержання від відповідача тіла кредиту, але й має право на відсотки на суму кредиту у розмірах і порядку, встановлених договором, а також штрафні санкції за неналежне виконання позичальником свого зобов`язання. Також зазначають, що судами не було встановлено, що наданий Банком розрахунок заборгованості є незаконним чи не відповідає умовам укладеної між сторонами справи угоди. Наголошують на тому, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він був ознайомлений з ними та не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами у справі, оскільки дії позичальника свідчать про прийняття пропозиції щодо умов укладеної угоди, їх неодноразове виконання, відсутність заперечень про незгоду з тарифами чи неознайомлення з істотними умовами. Вказують, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, тому дійшов помилкового висновку, що стягненню підлягає лише тіло кредиту.
Інший учасник справи нескористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 квітня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н з встановленим кредитним лімітом 500,00 грн, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку
(а. с. 6).
Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Згідно пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 наявних в матеріалах справи Умов та Правил надання банківських послуг клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, банк зобов`язаний не менше ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку згідно пункту 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.
Також судами було встановлено, що згідно пунктом 1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
Згідно пунктом 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пунктом 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник у разі невиконання зобов`язань за договором зобов`язаний на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку.
Згідно пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.
Пунктом 1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє впродовж 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.
Також судами з наданого Банком розрахунку заборгованості було встановлено, що станом на 31 грудня 2016 року Банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 635,02 грн, яка складається з: 2 909,05 грн - заборгованість за кредитом, 34 727,25 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 444,67 грн - заборгованість за пенею та комісією, заборгованість по судовим штрафам - 2 554,05 грн (а. с. 5).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.