Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа №753/19310/16-ц
провадження № 61- 27436св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шкурко Віктора Михайловича,
представник позивача - Пацуля Валерій Миколайович,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шкурко Віктора Михайловича, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М., Панченка М.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" (далі - ПАТ Банк "Контракт") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12 січня 2015 року між ПАТ Банк "Контракт" та ОСОБА_1 було укладено договір № ФО/(UAH)/3562 про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток.
Позивач зазначав, що банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за вищезазначеним договором, відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні, надавши держателю платіжну картку типу MasterCard World Wide, про що свідчить розписка відповідача в заяві-анкеті від 12 січня 2015 року про відкриття рахунку/рахунків, початкову емісію БПК та встановлення кредитного ліміту, який згідно п. 4 вказаної заяви-анкети встановлено не було. Відповідач при здійсненні операцій зі зняття готівки та при здійсненні розрахунків у безготівковій формі з використанням банківської платіжної картки за рахунком в межах витратного ліміту та встановлених добових обмежень по зняттю готівки, допустив перевитрату витратного ліміту, тобто скористався належними банку коштами понад залишок коштів на своїй банківській картці, чим допустив несанкціонований овердрафт.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором № ФО/(UAH)/3562 в сумі 26 272, 50 грн, з яких: 9318,70 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 11 460,69 грн - заборгованість за простроченими процентами, 4 730,81 грн - інфляційні нарахування на суму простроченого кредиту та прострочених процентів, 762,30 грн - 3 % річних від суми заборгованості за простроченим кредитом та від суми прострочених відсотків.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Банком не доведено те, що при підписанні договору від 12 січня 2015 року позивач надав та ознайомив відповідача з діючими у Банку Правилами від 22 грудня 2011 року, або з діючими на час укладення договору Тарифами Банку, які фактично є складовими частинами, відсутності підпису відповідача про знайомлення зі змістом Правил та Тарифів, а також різність курсу валют, який взятий за основу при здійсненні розрахунку заборгованості з офіційним та оприлюдненим курсом купівлі-продажу валюти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2017 року ПАТ Банк "Контракт"в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шкурко Віктора Михайловича, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року, та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 753/19310/16-ц з Дарницького районного суду м. Києва.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу №753/19310/16-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що між проведенням операції за допомогою картки та списанням коштів з рахунку існує проміжок часу, протягом якого курс валют може коливатися, як в бік зменшення, так і в бік збільшення. Тому сума, яка фактично списується з рахунку, через курсову різницю може відрізнятися від суми, на яку клієнт розраховує при оплаті карткою або при знятті готівки через банкомат.
Операції із зняття валюти в розташованих за межами України банкоматах проводились Відповідачем в період з 16 по 23 січня 2015 року. Списання коштів з рахунку відповідача проводилось 27 січня 2015 року згідно Правил міжнародної платіжної системи. При цьому, банк застосовував курси валют 21,00 грн за один долар США та 23,70 грн за один Євро, які були встановлені на початок операційного дня 27 січня 2015 року згідно розпорядження № 18 від 27 січня 2015 року на встановлення комерційних курсів купівлі-продажу іноземної валюти з операцій по платіжним карткам (ПК).
Висновок апеляційного суду про те, що застосування банком такого курсу валюти, є помилковим та, як наслідок, необґрунтовано завищено розмір сум проведених відповідачем транзакцій у перерахунку із валюти операцій у валюту рахунку, не відповідає дійсності з наступних підстав, оскільки застосування такого порядку курсоутворення для проведення операцій з використанням банківської платіжної картки передбачений пунктами 1.38.1, 1.39.2 Правил Банку.
Надання клієнтам інформації про курси купівлі-продажу валют, що були застосовані банком при здійсненні операцій з використанням банківської платіжної картки, є обов`язковим банку лише за запитом клієнтів, та жодним нормативним актом Національного банку України не встановлено вимог щодо звітування комерційних банків стосовно курсів купівлі-продажу валют, які застосовуються при здійсненні операцій з використанням банківської платіжної картки.
Відповідач свідомо відмовився від отримання повідомлень банку про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача та не замовив послуги мобільного банкінгу та не вказав, яким саме чином мав отримувати виписку по рахунку.
Судом апеляційної інстанції не враховано, що надані відповідачем курси валют використовувалися банками при проведенні операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти виключно у касі та відділеннях банку, тобто при безпосередньому зверненні клієнта до банку, а не при проведенні операцій із застосування банківських платіжних карток через банкомат, що розташований за межами України.
Оскільки розрахунок за здійснені клієнтом операції з використанням банківської платіжної картки відбувається за курсом, який встановлюється банком через кілька днів після ініціювання клієнтом операції, то попереднє його повідомлення про розмір витрат не є можливим, а тому визнання права відповідача на інформацію порушеним є передчасним. Тому доказів щодо попереднього повідомлення відповідача про здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки не може бути та факт такого повідомлення не має значення для розгляду справи по суті, оскільки відповідач фізично не міг бути ознайомлений у день ініціювання операції про розмір понесених витрат за курсами валют, які будуть встановлені та застосовані у день розрахунку 27 січня 2015 року відповідно.
В даному випадку відповідач усвідомлено проводив зняття грошових коштів у валюті відмінній від валюти ведення рахунку, тобто знімав з відкритого в українській гривні рахунку грошові кошти в доларах США та Євро. Позивачем в період з 21 - 27 січня 2015 року проведено списання грошових сум з карткового рахунку відповідача, відкритого в гривні, в сумі, еквівалентній сумі знятої відповідачем через банкомат, розташований за межами України, іноземної валюти. Своїми діями відповідач здійснений міжбанківський переказ.
Застосування окремого курсу, встановленого банком для операцій з банківськими платіжними картками саме на день списання коштів відповідно до Правил Банку, і є порядком установлення курсу купівлі-продажу, обміну або конвертації іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів.
Оскільки Національним банком України не встановлюються будь-які додаткові вимоги щодо порядку утворення курсів, які застосовуються під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, то поширене тлумачення "порядку установлення курсу" з метою його прогнозування, яке використовується апеляційним судом та відповідачем, є безпідставним та не має аналогів в банківській системі України.
Висновок апеляційного суду, що 27 січня 2015 року банк не оприлюднював даних про установлення курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки, в зв`язку з чим ці курси не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, не відповідає дійсності та є помилковим оскільки жодним нормативним актом не встановлений обов`язок банків подавати як до Національного банку України інформацію щодо встановлення комерційних курсів купівлі-продажу іноземної валюти за операціями з використанням банківської платіжної картки, а у Національного банку України не існує обов`язку збирання та розміщення інформації стосовно установлення банками та, зокрема, ПАТ Банком "Контракт" курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки, на сайтах Національного банку України, та інших установ.
З`ясування факту надсилання SМS-повідомлень та їхній зміст не має значення для розгляду даного спору, оскільки відповідач фізично не міг бути ознайомлений у день ініціювання операцій 16 - 23 січня 2015 року про розмір остаточних витрат, розмір яких буде з`ясований після встановлення банком курсів валют для проведення операцій з банківськими платіжними картками у день розрахунку 27 січня 2015 року, відповідно.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 12 січня 2015 року між ПАТ Банком "Контракт" та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку фізичної особи з використанням банківської платіжної картки карток ( том 1, а.с.9).
На підставі п.1.1 вказаного договору Банком держателю відкритий рахунок № НОМЕР_2 в гривні, емітована та надана в користування держателю платіжна картка типу МаstегСагdWorldwide, а також здійснювалося обслуговування рахунку на умовах передбачених договором, Правилами та Тарифами на обслуговування операцій з міжнародними пластиковими картками, емітованими ПАТ Банк "Контракт" для фізичних осіб.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що при користуванні платіжної карткою держателем можуть здійснюватися такі види операцій, як внесення або зняття готівки, здійснення безготівкових розрахунків в межа витратного ліміту та встановлених добових обмежень по зняттю готівки/розрахункам за допомогою банківської платіжної картки.
За умовами п. 2.1. договору поповнення рахунку проводиться у валюті, в якій відкрито рахунок, у готівковій або безготівковій формі, але не менше суми витратного ліміту та відповідної суми за обслуговування рахунку, які передбачені Тарифами на обслуговування операцій з міжнародними платіжними картками, емітованими ПАТ Банк "Контракт" для фізичних осіб (надалі - Тарифи). Нарахування процентів за використання кредитного ліміту/Овердрафту за рахунком (п. 2.3. договору) здійснюється відповідно до вимог Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб з використанням банківських платіжних карток ПАТ Банк "Контракт", затверджених наказом ОД-164 від 22 грудня 2011 (надалі - Правила), договору та/або договору укладеного при наданні кредитного ліміту/Овердрафту.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що сторони домовились, що перелік операцій, які вчиняються Банком за рахунком, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, порядок нарахування та сплати процентів, визначаються Правилами, Договором та Тарифами, Правилами відповідної платіжної системи та нормами чинного законодавства України.
Відповідно до п. 4.2. договору, його підписання засвідчує не лише ознайомлення держателя з умовами договорів платіжної картки, а й з затвердженими Банком Правилами та Тарифами.
Під правилами розуміються правила відкриття та обслуговування карткових рахунків та банківських платіжних карток ПАТ Банк "Контракт", які затверджені правлінням банку та розміщені на сайті www.kontrakt.ua.
За умовами п. 1.18 Правил, кошти з рахунку держателя картки використовуються для розрахунків за операціями з використання банківських платіжних карток, а також для здійснення інших операцій не заборонених чинним законодавством України. Строк списання коштів з рахунку при використанні банківської платіжної картки, встановлюється згідно правил відповідної платіжної системи і обчислюється як період часу між датою здійснення операції з використання платіжної картки і датою фактичного списання коштів з рахунку.
Відповідно до виписки від 20 жовтня 2016 року за договором у період з 12 січня 2015 року по 20 жовтня 2016 року, станом на 16 січня 2015 року на рахунку позивача (на депозиті) знаходилось 45 000 грн. Крім того, 22 січня 2015 року відповідач вніс на свій рахунок в банку 31 855,04 грн. Ці кошти не надавалась позивачем (банком), а належали особисто відповідачу і не були кредитними. Тобто, станом на 22 січня 2016 року на рахунку відповідача знаходились не кредитні, а належні відповідачу особисті грошові кошти, в сумі 76 855,04 грн (45 000 + 31 855,04) (том 1, а.с.12-15).