Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 201/13722/13-ц
провадження № 61-33635св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 16 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та
ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит
№ DNU0G40000006977, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 303 000,00 грн зі сплатою 15,00 % річних за користування кредитом на строк до 16 квітня 2028 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання позичальником умов іпотечного кредитного договору між Банком та
ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № DNU0G40000006977, предметом якого стала належна іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності двокімнатна квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею 44,30 кв. м, житловою площею
28,30 кв. м. 04 вересня 2008 року між Банком та позичальником було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит, відповідно до умов якої було проведено конвертацію валюти кредиту, а розмір кредиту з урахуванням винагороди Банку склав 64 909,62 доларів США зі сплатою 14,04 % річних за користування кредитом. Вказували, що Банк свої зобов`язання за іпотечним кредитним договором виконав належним чином та надав позичальнику кредитні кошти. ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором та додатковою угодою належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на
15 жовтня 2013 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 165 419,75 доларів США, що еквівалентно 1 321 703,80 грн.
У зв`язку з викладеним Банк просив в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу, належної іпотекодавцю ОСОБА_1 квартири, з укладенням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ним всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у спірній квартирі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
30 грудня 2013 року позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від
16 квітня 2008 року № DNU0G40000006977 та додаткової угоди до нього від
04 вересня 2008 року у розмірі 165 419,75 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 15 жовтня 2013 року становить
1 321 703,80 грн, з яких 63 662,95 доларів США заборгованості за кредитом,
33 842,52 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом, 7 548,24 доларів США заборгованості з комісії за користування кредитом, 52 459,11 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 31,29 доларів США штрафу (фіксована частина), 7 875,64 доларів США штрафу (процентна складова), звернуто стягнення на майно, заставлене за іпотечним договором від 17 квітня 2008 року № DNU0G40000006977 - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,30 кв. м, житловою площею 28,30 кв. м, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені власника квартири ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позичальник в порушення вимог статей 526, 533, 554, 543 ЦК України належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо повернення кредиту забезпеченого іпотекою, то позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідають вимогам статей 33, 39 Закону України "Про іпотеку" та підлягають задоволенню. Позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки задоволенню не підлягають, оскільки Банком не було надано належним та допустимих доказів на підтвердження таких вимог.
Справа судом апеляційної інстанції переглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено,заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя
особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що 12 серпня 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направивши позичальнику досудову вимогу про дострокове повернення кредиту змінило строк виконання основного зобов`язання відповідно до вимог статті 1050 ЦК України. Звернувшись у листопаді 2013 року з позовом до суду ПАТ КБ "ПриватБанк" пропустило строк позовної давності, про застосування якої просив відповідач у своїй заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі, тому відповідно до положень частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від
01 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 201/13722/13-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення, оскільки ним не було належним чином встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Зокрема вказують, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що Банком було змінене у серпні 2010 року строк виконання основного зобов`язання, тому звертаючись до суду з позовом до іпотекодавця в листопаді 2013 року він пропустив строк позовної давності. Наголошує на тому, що такий висновок апеляційного суду не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи, оскільки строк позовної давності до додаткової вимоги не сплив. Крім того вказують, що вони звернулися до суду з позовом у серпні 2010 року з заявою про стягнення заборгованості в межах строку позовної давності.
У запереченнях ОСОБА_1, поданих представником ОСОБА_3, на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" вказано, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зокрема вказує, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з пропуском строку позовної давності, оскільки з позовом Банк звернувся через
3 роки та 3 місяці після звернення з досудовою вимогою до позичальника про дострокове погашення всього розміру кредитної заборгованості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що16 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № DNU0G40000006977, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 303 000,00 грн з кінцевим терміном повернення кредиту до 16 квітня 2028 року зі сплатою за користування ним 15,00 % річних (а. с. 18-19 том 1).
Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним іпотечним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № DNU0G40000006977, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку належну останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2008 року квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,30 кв. м, житловою площею 28,30 кв. м (а. с. 27-28 том 1).
04 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 16 квітня 2008 року
№ DNU0G40000006977, відповідно до умов якої було проведено конвертацію та розмір кредиту з урахуванням винагороди банку складав 64 909,62 доларів США зі сплатою за користування ними 14,04 % річних (а. с. 21-22 том 1).
Також судом першої інстанції було встановлено, що станом на 15 жовтня
2013 року утворилася прострочена заборгованість за іпотечним кредитом у розмірі 165 419,75 доларів США, що еквівалентно 1 321 703,80 грн, з яких
63 662,95 доларів США заборгованості за кредитом; 33 842,52 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; 7 548,24 доларів США заборгованість з комісії за користування кредитом; 52 459,11 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 31,29 доларів США штрафу (фіксована частина) та 7 875,64 доларів США штрафу (процентна складова), відповідно до наданих позивачем розрахунків (а. с. 8-11 том 1).