Постанова
Іменем України
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа №499/1748/14-ц
провадження № 61- 19101св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
представник позивача - Сокуренко Євген Сергійович,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Кравчука О.О., та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., Плавич Н.Д.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Короткий зміст позовних вимог
15 грудня 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, і в обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 01 серпня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (після зміни найменування ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н від 01 серпня 2006 року, шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", "Правил користування платіжною карткою" та "Тарифів Банку", за яким надано кредит в сумі 7 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на порушення ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, в результаті чого станом на 31 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в загальній сумі 22 138,05 грн, стягнення судовим наказом Іванівського районного суду Одеської області від 27 травня 2008 року заборгованості в сумі 5 211,62 грн, ПАТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути з ОСОБА_1 залишок заборгованості в сумі 18 272,75 грн та судові витрати (том 1 а.с.2-5).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.1 а.с.195-198).
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не вчиняла дій по укладенню договору №б/н від 01 серпня 2006 року, шляхом приєднання до запропонованого АТ КБ "ПриватБанк" договору, оскільки не підписувала заяву від 01 серпня 2006 року, яка разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 червня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 499/1748/14-ц з Іванівського районного суду Одеської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу № 499/1748/14-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не прийняли до уваги те, що факт укладення спірного кредитного договору встановлено судовим наказом, виданим Іванівським районним судом Одеської області від 27 травня 2008 року, що є обставиною, яка не потребує доказування.
Судом проігноровано те, що договір недійсним не визнавався.
Судами прийнято до уваги висновок експерта, який вчинено з порушенням порядку встановленого законом, а тому є недопустимим доказом.
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що висновком експертизи доведено факт не укладення нею кредитного договору з ПАТ КБ "Приватбанк", тому і підстав для стягнення з неї заборгованості немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір №б/н від 01 серпня 2006 року, за яким надано кредит в розмірі 7 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,0% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банк", які викладені на банківському сайті http//privatbank.ua/terms/pages/70/, складають між ОСОБА_1 та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно розрахункузаборгованості за договором №б/н від 01 серпня 2006 року кредитна заборгованість станом на 31 жовтня 2014 року становила 22 138,05 грн (том 1 а.с.6, 7-9).
Іванівським районним судом Одеської області видано судовий наказ від 27 травня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в загальній сумі 5 211,62 грн (том 1 а.с.6).
Висновком судово-почеркознавчої експертизи №0105 від 22 червня 2016 року встановлено, що:
рукописні записи від імені клієнта ОСОБА_1 в графах Заяви про відкриття рахунку і надання банківських послуг від 1 серпня 2006 року (крім розділу "Відмітки банк") та записи: "01.08.2006 ОСОБА_2 " на копіях паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою;
підписи від імені ОСОБА_1, які містяться в графі: " ОСОБА_2 " та графі: "Платежную карту и ПИН получил:" договору №SAMDN42000008512222 від 1 серпня 2006 року про відкриття карткового рахунку і обслуговування кредитної картки; в графі: "Підпис" поряд із написом дати "01.08.2006" Заяви про відкриття рахунку і надання банківських послуг від 01.08.2006; праворуч записів: "01.08.2006 ОСОБА_2 " на копіях паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (том 1 а.с.136-137, 148-160).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк", суди виходили з того, що ОСОБА_2 не вчиняла дій по укладенню договору №б/н від 01 серпня 2006 року, шляхом приєднання до запропонованого АТ КБ "ПриватБанк" договору, оскільки не підписувала заяву від 01 серпня 2006 року, разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку".
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.