П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 826/12167/15
Провадження № 11-667апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ "КБ" "Український фінансовий світ" відповідно), Фонду про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року (суддя Іщук І. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (судді Епель О. В., Кобаль М. І., Желтобрюх І. Л.),
УСТАНОВИЛА:
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 1 липня 2014 року № 43429 за рахунок Фонду;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати Фонду додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" на підставі договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 1 липня 2014 року № 43429 у розмірі 64 000 грн за рахунок Фонду.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 1 липня 2014 року № 43429 за рахунок Фонду; зобов`язав Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом на підставі договору банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 1 липня 2014 року № 43429 у розмірі заборгованості за рахунок Фонду. Вирішено питання судових витрат.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 травня 2017 року змінив рішення суду першої інстанції, виклавши абзац перший резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року в такій редакції: "Адміністративний позов задовольнити частково".
Доповнив резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року абзацом другим: "Визнати протиправним і скасувати рішення (наказ) Уповноваженої особи Фонду від 18 листопада 2014 року № 6 в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 1 липня 2014 року № 43429, укладеного між ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" і ОСОБА_1, та операцій з внесення грошових коштів на його рахунок, відкритий на підставі цього договору".
Доповнив резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року абзацом п`ятим: "В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
При цьому суди встановили, що між ОСОБА_1 і ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" від 1 липня 2014 року № 43429.
На підставі та на виконання пункту 2.1.1 цього договору позивачу банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до квитанції від 1 липня 2014 року № TR.57731.15057.3 на вказаний рахунок позивачем внесені кошти в розмірі 5423,00 доларів США, у гривневому еквіваленті - 63 912,76 грн.
14 серпня 2014 року постановою Правління Національного банку України прийнято рішення № 491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних", а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ".
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року № 119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" було відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", розпочато процедуру ліквідації банку та призначено Уповноважену особу Фонду.
18 листопада 2014 року Уповноваженою особою Фонду видано наказ № 6 "Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів", відповідно до якого договори, зазначені у додатку, у тому числі і договір банківського вкладу (депозиту) від 1 липня 2014 року № 43429, укладений між ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" і ОСОБА_1, визнано нікчемними на підставі пункту 6 частини другої статті 37 та частин другої, третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2002 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду; далі - Закон № 4452-VI).
18 грудня 2014 року Уповноважена особа Фонду листом № 001/1810 повідомила позивача про те, що правочини, у тому числі договір банківського вкладу від 1 липня 2014 року № 43429, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI та статті 228 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позивача не було включено до переліку та реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Позивач, вважаючи протиправним невнесення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів по вкладах за рахунок Фонду, звернувся до суду із цим позовом.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити в позові.
Окрім того, скаржник зазначає, що спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, що відповідає висновкам Верховного Суду України у справі № 826/2043/15.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження у справі та зупинив виконання оскаржуваних судових рішень.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки Уповноважена особа Фонду оскаржує рішення судів з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 2 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши у межах, визначених частиною першою статті 341 чинного КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду за визнанням протиправною бездіяльності та зобов`язанням Уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду, та подати додаткову інформацію Фонду.
Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте уповноважена особа Фонду з посиланням на постанову Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 зазначила, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС у редакції Закону № 2147-VIII суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язане з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судами рішень) установлено право на судовий захист і зазначено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
За правилами частин першої та другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VIосновним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VIрішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки про те, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС.
Посилання Уповноваженої особи Фонду на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14, у якій з посиланням на норми Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ) та приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, є помилковим, і Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, що зазначено в її постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16.
Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
Так, згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.
Саме тому в частині восьмій статті 36 Закону № 4452-VI зазначено, що дія Закону № 2343-ХІІ на банки не поширюється.