ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С.В., Власова Ю.Л., Рогач Л. І.,
8 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 711/8138/18
Провадження № 14-607цс19
за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "АТП-2361" (далі - ЗАТ "АТП-2361") про визнання рішень позачергових загальних зборів акціонерного товариства частково недійсними за касаційною скаргою ЗАТ "АТП-2361" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року (судді Гончар Н. І., Сіренко Ю. В., Храпко В. Д.).
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
Обставини справи
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що загальними зборами ЗАТ "АТП-2361" у 2006 році його було обрано на посаду голови правління цього товариства. У жовтні 2011 року його було звільнено із займаної посади за прогули на підставі наказу, підписаного виконуючим обов`язки голови правління ЗАТ "АТП?2361".
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року у справі № 711/116/15-ц позов ОСОБА_1 до ЗАТ "АТП-2361" про поновлення на роботі задоволено частково та поновлено його на посаді голови правління цього товариства із 7 жовтня 2011 року.
20 вересня 2018 року ОСОБА_1 отримав листа ЗАТ "АТП-2361", з якого дізнався, що пунктом 5 рішення позачергових зборів акціонерів цього товариства від 21 серпня 2018 року на виконання зазначеного судового рішення було вирішено поновити його на посаді голови правління ЗАТ "АТП?2361" із 7 жовтня 2011 року до закінчення 5-річного терміну, на який він обирався, тобто до 19 грудня 2011 року включно.
Скаржник вважає, що рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року у справі № 711/116/15-ц не виконано. Всупереч частині другій статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" боржник наказу або розпорядження про поновлення на роботі стягувача не видав, відповідного запису до трудової книжки не вніс. На порушення пункту 12 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій адміністрація боржника не допустила ОСОБА_1 до робочого місця та до виконання своїх посадових обов`язків, чим порушила його право на працю.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсними рішення позачергових зборів акціонерів ЗАТ "АТП-2361" від 21 серпня 2018 року в частині пункту 5, яким вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді голови правління ЗАТ "АТП-2361" із 7 жовтня 2011 року до закінчення 5?річного терміну, на який він обирався, тобто до 19 грудня 2011 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ЗАТ "АТП-2361" про закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил юрисдикції.
Рішенням цього ж суду від 23 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів факту порушення його прав відповідачем у зв`язку з прийняттям рішення щодо поновлення його на посаді голови правління ЗАТ "АТП-2361" із 7 жовтня 2011 року до закінчення 5-річного терміну, на який він обирався, тобто до 19 грудня 2011 року включно.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним рішення позачергових зборів ЗАТ "АТП-2361" від 21 серпня 2018 року в частині пункту 5, а саме про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління ЗАТ "АТП-2361" із 7 жовтня 2011 року до закінчення 5-річного терміну, на який він обраний, тобто до 19 грудня 2011 року.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що рішення про поновлення на роботі не може постановлятися під умовою. Питання про припинення обов`язків голови правління у зв`язку із закінченням терміну, на який його було обрано, вирішується в іншому порядку, а не під час виконання судового рішення. Оскільки рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "АТП-2361" від 21 серпня 2018 року не виконано, ОСОБА_1 фактично до роботи не був допущений, а отже, не поновлений на роботі, його права порушені.
У липні 2019 року ЗАТ "АТП-2361" подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник серед іншого, вказав на те, що спір у цій справі не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є законність рішення вищого органу управління акціонерним товариством - загальних зборів акціонерів, прийнятого у межах своїх повноважень та спрямованого на реалізацію статутних управлінських функцій, зокрема щодо повноважень членів виконавчого органу (правління),а отже спір є переважно корпоративним, хоч і зачіпає площину трудових правовідносин, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Зазначив, що аналогічна позиція щодо судової юрисдикції в подібному спорі наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.
Висновок Великої Палати Верховного Суду
Постановою від 8 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу ЗАТ "АТП-2361" залишила без задоволення, а постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року у справі № 711/8138/18 - без змін.
Погодившись з висновком судів попередніх інстанцій про розгляд цієї справи у порядку цивільного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі, що розглядається, позивач оскаржує рішення загальних зборів товариства про його поновлення на посаді, яке прийнято на виконання рішення суду у цивільній справі за трудовим спором про поновлення на роботі. Підставою цього позову ОСОБА_1 зазначив порушення своїх трудових прав, яке полягає у фактичному невиконанні зазначеного судового рішення, оскільки поновлення на роботі незаконно звільненого працівника має відбуватися шляхом видання відповідного наказу або розпорядження, а не шляхом прийняття рішення загальних зборів; поновленого працівника має бути допущено до роботи.
Питання про оскарження дій (рішень) уповноваженого органу товариства, спрямованих на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності, позивач не порушував.
Зміст окремої думки
Не погоджуючись із позицією Великої Палати Верховного Суду в частині висновків щодо віднесення спору у цій справі до юрисдикції цивільного суду, вважаємо за необхідне викласти окрему думку стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року, ухваленої за наслідком перегляду постанову Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2019 року у справі № 711/8138/18.
Щодо розгляду юрисдикційної належності спору
Вирішуючи питання щодо юрисдикційної належності спору у цій справі, слід зазначити таке.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Натомість відповідно до положень статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункти 3, 4 частини першої статті 20 цього Кодексу).
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 2, статті 25 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.