Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа №161/10541/17
провадження № 51-2404 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120170300010001496, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу, 01 жовтня 2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, покарання відбув,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, 31 березня 2017 року близько 00 години 30 хвилин, маючи не зняту і не погашену судимість за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно, умисно, за попередньою змовою із невстановленою досудовим слідством особою, проникли до будинку ОСОБА_2, що по АДРЕСА_2, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, відкрито викрали грошові кошти та майно ОСОБА_2 на загальну суму 42016,88 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що апеляційний суд всупереч ст.404 КПК України, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит понятих, свідків та дослідженні інших доказів, чим порушив принципи безпосередності та змагальності. Крім того, вказує, що суд доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення належним чином не перевірив та в ухвалі не зазначив підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою, як того вимагає ст.419 КПК України. Вказує на невідповідність судового рішення вимогам ст.370 КПК України, через незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав та просив задовольнити.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених у вироку.
Згідно ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, чого у даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися норм, установлених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону.
За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, статей 91, 94 КПК України суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для підтвердження обвинувачення лише на підставі їх безпосереднього дослідження.