Постанова
Іменем України
29 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 278/5514/14-ц
провадження № 61-2206св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Черняхівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 липня 2017 року у складі судді Дубовік О. М. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Черняхівської державної нотаріальної контори, просила встановити факт прийняття нею спадщини, що відкрилася після смерті батька; визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 квітня 2001 року, видане на ім`я ОСОБА_2, частково недійсним; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька право власності на 1/4 частину: житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, земельної ділянки, площею 0, 2442 га, розташованої за зазначеною адресою та земельних ділянок, площами 0, 2615 га та 0, 3430 га, розташованих на території с. Оліївка Житомирського району Житомирської області.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого спадщину прийняла її мати ОСОБА_2 . Зазначала, що вона також має право на отримання у спадщину за законом частини майна померлого, оскільки в межах шестимісячного строку вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме проживала у будинку батька за адресою: АДРЕСА_1, використовувала предмети домашнього вжитку, обробляла земельну ділянку. Натомість, 26 квітня 2001 року мати отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на весь житловий будинок та три земельні ділянки, що залишилися після смерті спадкодавця. Спірне успадковане майно мати 14 серпня 2010 року подарувала сину ОСОБА_3 .
Вважаючи, що має право на частку у спадковому майні, звернулася до суду з позовом.
Стислий виклад заперечень сторони відповідачів
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 позовні вимоги визнали та просили їх задовольнити.
ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, застосувати до спірних правовідносин позовну давність.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 08 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 08 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції обґрунтовувалась тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не вирішили питання про склад осіб, які мають брати участь у справі.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 07 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що належних та допустимих доказів вступу у фактичне управління або володіння спадковим майном після смерті батька ОСОБА_5 позивачем суду не надано. Суд першої інстанції також зазначив, що нормами цивільного процесуального законодавства не встановлено строків звернення особи із позовом до суду, відтак і не встановлено (надано) право суду поновлювати такі строки. Стосовно заяви відповідача щодо застосування позовної давності, то суд зазначив, що за змістом статті 76 ЦК Української РСР позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що позивачем не доведено прийняття спадщини після смерті батька впродовж шести місяців із часу відкриття спадщини, а інші позовні вимоги є похідними від встановлення факту прийняття спадщини, а тому у задоволенні інших вимог відмовлено обґрунтовано. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції з їх оцінки, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, що оскаржується.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у листопаді 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що в матеріалах справи достатньо доказів, що заявник прийняла спадщину. Судами не враховано, що земельна ділянка, площею 0, 2615 га, розташована біля будинку ОСОБА_1 . Вважає зазначене беззаперечним доказом прийняття спадщини, відкритої після смерті батька.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Відповідач зазначає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій заявник не зазначала про оброблення земельної ділянки, площею 0, 2615 га, такі доводи наведено лише у касаційній скарзі.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів") заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 та ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Спадкодавець на день смерті був зареєстрований та проживав у с. Вишпіль Черняхівського району Житомирської області. Крім нього на день його смерті в цьому житловому будинку була зареєстрована та проживала його співмешканка ОСОБА_6 .
Під час розгляду справи представником відповідача ОСОБА_3 долучено копію заповіту від 04 липня 2000 року, відповідно до якого на випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповів усе те, що буде належати йому на день його смерті й на що він за законом матиме право, своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 повідомив, що про зазначений заповіт йому стало відомо лише у 2016 році, після спрямування запиту його адвокатом.
15 листопада 2000 року до Черняхівської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 .
Із заяв, які надійшли до Черняхівської державної нотаріальної контори 15 листопада 2000 року за № 336 та № 337, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повідомили, що спадщину вони не приймають та що від належної їм частки у спадщині, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, відмовляються на користь своєї матері ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 26 квітня 2001 року спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з: жилого будинку АДРЕСА_1, належного померлому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 22 листопада 2000 року, зареєстрованого в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 28 листопада 2000 року, записаний у реєстрову книгу № 1, стор. 44, за реєстровим № 43, інвентарна справа № 70, та з земельної ділянки, площею 0, 8487 га, з яких 0, 2442 га розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , а ділянка, площею 0, 3430 га, та ділянка, площею 0, 2612 га, розташовані на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, належної померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії 111-ЖТ № 014484, виданого Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області 04 лютого 1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 228.
Також ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП "Оліївське" с. Оліївка Житомирського району Житомирської області, розміром 2, 95 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі
(на місцевості), належного померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЖТ № 0140349, виданого Житомирської районною державною адміністрацією 11 лютого 1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 21 лютого 1997 року за № 347.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серія ЖИ-6 № 150704, виданим Оліївською сільською радою 28 жовтня 2003 року, ОСОБА_5 мав право на частку у пайовому фонді майна Колективного сільськогосподарського підприємства СВК "Світоч" с. Оліївка Житомирського району Житомирської області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 22 березня 2002 року. Частка ОСОБА_5 визначена у розмірі 7 593, 00 грн або 0, 17 %.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 лютого 2007 року ОСОБА_2 є спадкоємцем спадкового майна ОСОБА_5, яке складається з права на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), СВК "Світоч" с. Оліївка Житомирського району Житомирської області в розмірі 7 593, 00 грн, що становить 0, 17 % загальної вартості майна пайового фонду підприємства станом на 10 січня 2001 року.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 128, виданою в березні 2001 року, ОСОБА_2 з 1956 року проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 .
За змістом довідки, виданої у березні 2001 року Виконавчим комітетом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 у вересні 2000 року робила ремонт у будинку АДРЕСА_2, обробляла земельну ділянку, яка належала померлому ОСОБА_5 .
Відповідно до договорів дарування від 14 серпня 2010 року ОСОБА_2 передала належні їй на підставі свідоцтва про право на спадщину у власність безоплатно (подарувала) своєму сину ОСОБА_3, а ОСОБА_3 прийняв у власність (прийняв у дар) від своєї матері майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0, 2442 га, яка розташована на території с. Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області для обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 1822085600:03:001:0467; земельну ділянку, площею 0, 2615 га, яка розташована на території с. Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1822085600:03:001:0468; земельну ділянку, площею 0, 3430 га, яка розташована на території с. Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення особистого підсобного господарства, кадастровий номер 1822085600:03:001:0469.