ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 541/725/17
провадження № 61-30197 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство імені Зубковського,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 року в складі судді Сидоренка Ю. В. та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів Дорош А. І., Кузнецової О. Ю., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних та розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення розміром 2,82 га з кадастровим номером 5323289600:00:002:0019, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
15 грудня 2012 року позивач і відповідач уклали договір оренди землі № 79, який зареєстрований 26 грудня 2013 року.
Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент підписання договору 3 024,07 грн.
При цьому позивач уважає, що пункт 10 договору є нечинним, так як сторони до його реєстрації не визначилися з порядком обчислення розміру орендної плати.
Посилаючись на частину третю статті 21 Закону України "Про оренду землі", позивач стверджує, що розмір орендної плати необхідно коригувати на індекс інфляції на момент виплати орендної плати. На цій підставі із застосуванням відповідних коефіцієнтів інфляції позивачем здійснено розрахунок заборгованості по орендній платі.
Відповідно до даного розрахунку заборгованість по орендній платі за 2014 рік становить 771,88 грн, за 2015 рік - 1 662,34 грн, а за 2016 рік - 1 413,48 грн.
Враховуючи не виплату орендної плати в повному обсязі за вищевказані роки, що є систематичним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо розірвання договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки.
Останній раз лист-повідомлення направлено 06 березня 2017 року та отримано відповідачем 09 березня 2017 року, але у встановлений позивачем триденний строк з дати отримання листа-повідомлення і до дня подання позову відповідач жодних дій не вчинив. Просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 5 047,38 грн, з яких 4 620,24 грн основного боргу з урахуванням інфляції, 123,7 грн 3% річних, 303,44 грн пені.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу в розмірі 5047,38 грн та розірвання договору оренди землі № 79 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що сторони при визначенні розміру орендної плати у договорі мали на увазі індексацію нормативної грошової оцінки землі, оскільки Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" до даних правовідносин не застосовується, а інших видів індексації діючим законодавством не передбачено.
Умови договору оренди землі № 79 від 15 грудня 2012 року, укладеного між сторонами, в частині виплати орендної плати відповідачем дотримані повністю, отже підстави для застосування пунктів 14, 39 договору оренди і статті 625 ЦК України, тобто стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних, а також підстави для розірвання вказаного договору оренди землі відсутні.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з приватного підприємства імені Зубковського на його користь 5 047,38 грн заборгованості за договором оренди, розірвання договору оренди від 15 грудння 2012 року № 79.
Позивач вважає, що пункт 10 договору є недійсним, а відповідач сплачував орендні платежі без урахування інфляційних втрат, тобто не доплатив орендну плату згідно вимог спірного договору, що є підставою для його дострокового розірвання.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,82 га з кадастровим номером 5323289600:00:002:0019, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
15 грудня 2012 року ОСОБА_1 та приватне підприємство імені Зубковського уклали договір оренди землі № 79, згідно з пунктом 8 якого позивач передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 5 років починаючи з дати реєстрації договору. Передача земельної ділянки була оформлена актом про передачу та прийом земельної ділянки від 15 грудня 2012 року.
Пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір оренди землі від 15 грудня 2012 року зареєстрований 26 грудня 2013 року реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з цього дня набрав чинності.
У спірному договорі сторонами визначена орендна плата у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідач своєчасно виплатив позивачу орендну плату за договором оренди землі у 2013-2016 роках з урахуванням індексації.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.