Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 2-649/10
провадження № 61-36994св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в складі судді Світлицької В. М. від 26 січня 2010 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Онищенка Е. А., від 11 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2009 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк"мотивувало тим, що 18 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір CM-SME202/216/2008, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 266 000,00 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок з строком погашення не пізніше 17 квітня 2023 року. 18 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань, покладених на нього кредитним договоромCM-SME202/216/2008. ОСОБА_1 не виконував умови договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, в зв`язку з чим станом на 22 жовтня 2009 року утворилась заборгованість в розмірі 2 055 737, 81 грн.
Банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 055 737,81 грн, вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" в особі Регіонального відділення АТ "ОТП Банк" у м. Запоріжжя суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 055 737,81 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору 1 700 грн та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, проте позичальник свої зобов`язання за спірним кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 22 жовтня 2009 року виникла заборгованість за цим договором, що є підставою для стягнення з солідарних боржників суми боргу.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2010 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року залишено без задоволення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25 вересня 2017 року відкрито апеляційне провадження.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконував належним чином, тому за цим договором утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню з солідарних боржників на підставі частини першої статті 554 ЦК України. При цьому суд спростував твердження заявника щодо припинення поруки, пославшись на те, що банк звернувся до суду у строки, визначені частиною четвертою статті 559 ЦК України після направлення вимоги поручителю ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову банку, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що договір поруки, укладений між ним та банком, на момент звернення банку з позовом до суду припинений, оскільки умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
При цьому вказує, що судами порушено вимоги статей 212-214 Цивільного процесуального кодексу України ( далі -ЦПК України) 2004 року, оскільки не наведено мотивів стягнення заборгованості за відсотками за період з 20 грудня 2008 року по 07 жовтня 2009 року, за пенею з 20 листопада 2008 року по 29 квітня 2009 року, відсутній розрахунок, який підтверджує саме таку суму боргу.
Вказує, що судами не надано оцінку такому доказу як розрахунок заборгованості, який не містить в собі щомісячних платежів з прив`язкою до графіку щомісячного погашення боргу, а відсутність інформації про рух коштів та по кредитному рахунку не дає можливості перевірити його обґрунтованість.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У червні 2019 року згідно з повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CM-SME202/216/2008, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 266 000,00 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок із строком погашення не пізніше 17 квітня 2023 року.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував, в зв`язку з чим станом на 22 жовтня 2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 2055 737,81 грн.
18 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 в забезпечення виконання кредитного договору № CM-SME202/216/2008, укладено договір поруки № SR-SME202/216/2008, згідно з яким, поручитель зобов`язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов`язань.
Відповідно до пункту 3.1 договору поруки у випадку невиконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині.
Відповідно до пункту 3.2 договору поруки поручитель приймає на себе зобов`язання у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань, здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.
08 січня 2009 року ПАТ "ОТП Банк" направило на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2008 року.
ОСОБА_2 отримав досудову вимогу ПАТ "ОТП Банк" лише 14 вересня 2009 року.
До суду з позовом ПАТ "ОТП Банк" звернувся 04 листопада 2009 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "ОТП Банк", суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що боржник ОСОБА_1 не погашав заборгованість за кредитним договором, унаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником узятих на себе зобов`язань.
Заявник у своїй касаційній скарзі вказує на те, що за умовами кредитного договору погашення кредиту та процентів за його користування повинно здійснюватися позичальником щомісячно рівними частинами, то перебіг позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту ( місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих обов`язків.
Тому на момент пред`явлення позову до суду порука, укладена з ним припинила свою дію, оскільки позичальник належним чином не виконував вимоги кредитного договору, а звернення до суду з позовом до поручителя повинно в імперативному порядку обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).