Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 648/4329/15
провадження № 61-26926св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, на постанову апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2018 року у складі суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області, про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина. У визначений законом строк позивачі, як спадкоємці першої черги, подали до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак з відповіді нотаріуса їм стало відомо, що їх батько за життя склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_3 Заповіт у зв`язку з хворобою спадкодавця, за його проханням та дорученням, був підписаний ОСОБА_6 в присутності свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Позивачі вказують, що заповіт є недійсним, у зв`язку з тим, що на час його складання ОСОБА_5 виповнилося 78 років, він дуже хворів, останні місяці свого життя був у тяжкому стані, фактично не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Крім того зазначили, що при складанні заповіту мало місце порушення щодо його форми та посвідчення. Дієздатність заповідача, підписанта заповіту та зазначених у заповіті свідків не перевірялася, що є обов`язковою умовою для вчинення нотаріальної дії. Причина неможливості підписання заповіту спадкодавцем в самому заповіті взагалі не зазначена.
Посилаючись на викладені обставини, просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, складений 29 квітня 2015 року на користь ОСОБА_3, посвідчений секретарем Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Мазуркевич Л. В. 29 квітня 2015 року, зареєстрований за № 121.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у заповіті ОСОБА_5 висловив своє дійсне волевиявлення, яким він все своє майно заповів ОСОБА_3, з якою проживав протягом 15 років до своєї смерті однією сімʼєю та остання опікувалася ним, забезпечувала його лікування, здійснювала догляд, в той же час із рідними доньками стосунків не підтримував та не спілкувався з ними. Про факт його волевиявлення, а саме складання заповіту на користь відповідача свідчить і те, що ОСОБА_5 18 травня 2015 року була видана довіреність на ім`я ОСОБА_3, відповідно до якої він надав їй повноваження керувати та розпоряджатися всім його рухомим та нерухомим майном. У зв`язку з хворобою довірителя (паралізована права рука) довіреність була підписана ОСОБА_6 та посвідчена в смт Білозерка Херсонської області 18 травня 2015 року приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області Прокопенком В. М. Крім того, позивачами не надано доказів того, що в момент складання заповіту 29 квітня 2015 року ОСОБА_5 перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи Комунального закладу "Херсонська обласна психіатрична лікарня" Херсонської обласної ради № 175 від 17 березня 2017 року за своїм психічним станом ОСОБА_5 на момент складання заповіту міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2018 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 28 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 було вільним та відповідало його внутрішній волі, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання заповіту недійсним. Належних та допустимих доказів того, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними позивачами не надано та судом таких обставин не встановлено.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4, просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було дотримано вимог закону щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, зокрема, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано покази свідків щодо психічного стану спадкодавця.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Станіславська сільська рада Білозерського району Херсонської області зазначила про те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 17 березня 2017 року, проведеної у справі є повним і обґрунтованим, не суперечить іншим наявним у справі доказам та сумнівів щодо його правильності не викликає, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для призначення повторної експертизи. Позивачами не було надано беззаперечних доказів того, що в момент складання оскаржуваного заповіту ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати, а також, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.