ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 130/1058/16
провадження № 61-23789 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року в складі колегії суддів Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Нікушина В. П.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 189 084,08 грн заборгованості, з яких 80 470 грн позики, 89 321,7 грн процентів за користування позикою з 19 березня 2011 року по квітень 2014 року, 16 803,38 грн інфляційних збитків, 2 489,5 грн 3 % річних.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 03 липня 2008 року він надав у борг під відсотки ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 10 000 грн та 2 700 доларів США, що еквівалентно 20 250 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 2010 рік, про що ОСОБА_2 написала розписку.
19 березня 2011 року ОСОБА_2 сплатила йому відсотки за користування грошима у сумі 1 500 доларів США та одночасно зобов`язувалася до квітня 2014 року віддати весь борг з урахуванням 3 % на місяць за користування вказаними коштами, тобто, виплачувати з 19 березня 2011 року по квітень 2014 року щомісячно по 81 долару США від суми боргу в 2700 доларів США та аналогічно щомісячно по 300 грн від суми боргу в 10 000 грн.
Станом на квітень 2014 року розмір заборгованості за договором позики з урахуванням процентів становить 5697 доларів США та 21100 грн.
Згідно розписки розмір процентів за користування грошовими коштами визначено до квітня 2014 року, а щодо розміру відсотків та порядку їх сплати на подальший період домовленостей не було, тому вважає, що за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач зобов`язана сплатити йому інфляційні втрати та 3 % річних.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 189 084,08 грн заборгованості, з яких 80 470 грн позики, 89 321,7 грн процентів за користування позикою з 19 березня 2011 року по квітень 2014 року, 16 803,38 грн інфляційних втрат, 2 489,5 грн 3 % річних.
Суд першої інстанції виходив із того, що у ОСОБА_2 утворилася заборгованість перед позивачем за договором позики, що підтверджується встановленими судом обставинами.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 182 554,94 грн заборгованості, з яких:
- 69 585,72 грн як еквівалент 2 700 доларів США та 10 000 грн позики;
- 77 240,15 грн як еквівалент 2 997 доларів США та 11 100 грн процентів за користування позикою за період з 19 березня 2011 року по квітень 2014 року;
- 8 395,16 грн інфляційних втрат у період з 01 травня 2014 року по 09 лютого 2016 року,
- 5 450,62 грн як еквівалент 211,49 доларів США та 783,29 грн 3 % річних за період з 01 травня 2014 року по 09 лютого 2016 року.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не врахував, що інфляційні втрати відшкодовуються лише у випадках прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривні, тоді як частина позики була визначена у доларах, тому провів перерахунок заборгованості.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2016 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Відповідач вважає, що віддала частину боргу, а саме 1 500 доларів США, позивачу, і це зазначено у розписці. Вважає, що з урахуванням розписки від 19 березня 2011 року сума заборгованості за позикою, процентами і 3 % річних є меншою.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 одержала в борг під 3 % щомісячно грошові кошти у сумі 2 700 доларів США та 10 000 грн, 29 березня 2011 року повернула 1 500 доларів США процентів та зобов`язалася повернути борг у квітні 2014 року, про що власноручно написала розписку.
У зазначений в розписці термін відповідач не повернула кошти позивачу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.