ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №2а-9853/10/1570
адміністративне провадження №К/9901/10694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року (головуючий суддя - Свида Л.І.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді - Домусчі С.Д., Єщенко О.В.)
у справі № 2а-9853/10/1570
за позовом ОСОБА_1
до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області,
третя особа на стороні відповідача - Відділ освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області
про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області (далі - відповідач, Татарбунарська РДА), третя особа на стороні відповідача - Відділ освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області (далі - третя особа, Відділ освіти) в якому, з урахуванням уточнень, просив:
визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області №65/к-2010 від 14 вересня 2010 року " Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області" ;
зобов`язати Татарбунарську районну державну адміністрацію Одеської області внести відповідні зміни про скасування розпорядження про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про скасування розпорядження про його звільнення, поновлення його на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу було відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду по цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд, оскільки судами не було з`ясовано в чому конкретно полягали порушення позивача, які стали підставою для його звільнення, які дії, або бездіяльність він вчинив, не встановлена ступень тяжкості вчиненого правопорушення, наказ про звільнення не вмотивований та не містить відомостей щодо конкретних дій, які призвели до негативних наслідків, судами не надана оцінка судовому рішенню щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та судами не надана оцінка положенням ч. 3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", незважаючи на те, що позивач був депутатом районної ради.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа на стороні відповідача - Відділ освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області №65/к-2010 від 14 вересня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області", зобов`язання Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 про скасування розпорядження про звільнення - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області №65/к-2010 від 14 вересня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області".
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Задовольняючи частково вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні будь-які докази, які б спростовували виявлені в акті КРУ порушення фінансової дисципліни. Позивач, перебуваючи на посаді начальника Відділу освіти Татарбунарської районної державної адміністрації частково погоджувався з виявленими порушеннями, про що зазначав в листі №528 від 13.09.2010 року та в поясненнях №548 від 14.09.2010 року. Оскільки ревізією КРУ виявлені порушення відділом освіти районної державної адміністрації Одеської області фінансової дисципліни, а позивач безпосередньо відповідає за роботу відділу, керує відділом, забезпечує виконання покладених на відділ завдань, розпоряджається бюджетними коштами в межах своєї компетенції, тощо, суд вважає що в даному випадку позивач, як начальник відділу, несе відповідальність за ті порушення, які виявлені органами КРУ в частині не належного керівництва відділу, контролю за розпорядженням бюджетними коштами, тобто, дотриманням фінансової дисципліни. Одеський окружний адміністративний суд встановив, що позивач допустив одноразове грубе порушення трудових обов`язків, як керівник структурного підрозділу Адміністрації, що виявлено під час проведення ревізії КРУ, висновки якої не спростовані та підтверджуються матеріалами справи.
Посилання позивача на те, що рішення Головного КРУ України отримано вже після його звільнення, а тому звільнення відбулося за відсутності встановлених порушень фінансової дисципліни, суд відхилив, оскільки, зазначені обставини не спростовують факт порушень та вони підтверджені органами КРУ. Щодо посилань представника позивача на пропущення строку притягнення позивача до відповідальності, суд встановив, що позивач з 04 серпня 2010 по 11 вересня 2010 хворів та перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності. Суд першої інстанції надав оцінку тій обставині, що рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 вересня 2010, яким його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-14 КУпАП, та вказав на те, що протокол, який розглядався стосовно позивача був складений за матеріалами ревізії КРУ, і стосувався висновків, які зроблені органами КРУ в акті від 29 червня 2010. Оскільки, апеляційним судом скасоване зазначене рішення суду в зв`язку із закінченням строків накладення стягнення, а не за відсутністю складу правопорушення, не застосування адміністративного стягнення не свідчить про відсутність цих порушень. За таких обставин, Одеський окружний адміністративний суд зробив висновок, що у відповідача були всі підстави для звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Одночасно, суд дійшов висновку про порушення Адміністрацією процедури звільнення позивача з посади, так як одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівника підприємства має бути чітко зазначене та письмово зафіксоване. Наказ має бути вмотивований та містити відомості щодо конкретних дій або бездіяльності позивача, що призвели до негативних наслідків та свідчать про грубе порушення трудового законодавства. Проте, зазначені обставини не визначені в жодному документі, складеному Адміністрацією за процедурою звільнення позивача. Крім того, Державною адміністрацією, як то передбачено ч. 3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів міських рад", не попереджено позивача в порядку, встановленому законом про його звільнення та не повідомлено місцеву раду про таке попередження, що є порушенням порядку звільнення особи, яка є депутатом міської ради.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа на стороні відповідача Відділ освіти Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - без змін.
Суд апеляційної інстанції визнав правильним та таким, що базується на досліджених в судовому засіданні доказах, висновок Одеського окружного адміністративного суду про те, що позивач допустив одноразове грубе порушення трудових обов`язків, як керівник структурного підрозділу Адміністрації. Тому, його звільнення за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України вважав вірним. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про неможливість задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, і за відсутності процесуальних підстав, оскільки можливість зміни судового рішення шляхом виключення з тексту постанови суду деяких висновків - ст. 201 КАС України не передбачена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
18 липня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та змінити мотивувальну частину постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року, шляхом виключення з постанови суду висновку про те, що позивач допустив одноразове грубе порушення трудових обов`язків.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу індивідуальності юридичної відповідальності, дійшли помилкового висновку про допущення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків. Так судами не зазначено який проступок вчинено позивачем і що саме ним при цьому порушено, а тільки зазначено загальна та абстрактна фраза, що містить твердження про можливі порушення з боку позивача, без посилання на посадову інструкцію або нормативно - правовий акт.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
23 серпня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення відповідача на подану касаційну скаргу, в яких Татарбунарська РДА просить залишити рішення судів попередніх інстанцій - без змін, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року зазначену касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ