ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №802/450/17-а
адміністративне провадження №К/9901/34734/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №802/450/17-а
за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвської Світлани Миколаївни, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс Агро", про визнання дій протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Драчук Т.О., суддів: Загороднюка А.Г., Полотнянка Ю.П.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвської Світлани Миколаївни, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс Агро", про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №26533346 від 27.11.2015 щодо державної реєстрації змін до договору оренди землі №104 від 05.01.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн "Сімекс Агро", прийнятого на підставі додаткової угоди від 27.12.2010.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки за кадастровим номером 0522286400:04:000:0439, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області. 05.01.2005 між позивачем та ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" укладено договір №104 оренди земельної ділянки, терміном на 10 років. Строк дії даного договору закінчувався 25.10.2016. Позивач, небажаючи продовжувати договірні відносини, 18.05.2016 звернувся до третьої особи із заявою про повернення земельної ділянки власнику. Проте, на своє звернення отримав повідомлення про існування додаткової угоди, якою продовжено строк дії договору №104 від 05.01.2005 на 20 років. Відтак, вважає, що вчинений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.В. реєстраційний запис за №04068640119 та прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26533346 від 27.11.2015 про державну реєстрацію змін до договору №104 оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн "Сіекс Агро", на підставі додаткової угоди від 27.12.2010, порушують його права та законні інтереси, як власника землі.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року позов задоволено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,4862 га за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області за кадастровим номером 0522286400:04:000:0439.
05.01.2005 між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" укладено договір №104 оренди земельної ділянки терміном на 10 років, який було зареєстровано 25.10.2006 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №04068640118, про що зроблено запис у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельними ділянками.
Позивач, не бажаючи продовжувати термін дії договору, звернувся до ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" із заявою, яка була зареєстрована останнім за вх. №749, про припинення здійснення будь-яких сільськогосподарських робіт на земельній ділянці після збирання врожаю 2016 року.
Однак, позивачу стало відомо, що 27.12.2010 між ним та ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №104 від 05.01.2005.
В свою чергу, 27.11.2015 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №26533346 про державну реєстрацію змін до договору №104 оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Концерн "Сімекс Агро", на підставі додаткової угоди від 27.12.2010, про що вчинено реєстраційний запис за №04068640119.
Позивач вказує, що він не укладав додаткової угоди до договору оренди землі №104 від 05.01.2005 із ТОВ "Концерн "Сімекс Агро", а відтак вважає, що реєстраційні дії порушують його права та законі інтереси, як власника землі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем вказану реєстрацію здійснено без проведення перевірки відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також не перевірено суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.
Апеляційний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин законодавчо визначених підстав для відмови у проведенні державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 104 у відповідача не було, а волевиявлення учасників при укладенні даного договору не спростоване.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його у касаційному порядку. Просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У поданих запереченнях відповідач та третя особа просять відмовити в задоволенні скарги.
Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).