ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №820/1124/16
адміністративне провадження №К/9901/10410/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року (головуючий суддя - Панченко О.В., судді - Зінченко А.В., Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2016 року (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Бенедик А.П., Філатов Ю.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Президента України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виконати певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Президента України (далі -відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Президента України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 до Президента України від 6 липня 2015 року; - зобов`язати Адміністрацію Президента України провести перевірку доводів зазначених у заяві ОСОБА_1 до Президента України від 6 липня 2015 року; - зобов`язати Адміністрацію Президента України надати чітку та обґрунтовану відповідь у письмовій формі відповідно до законодавства України.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що 06.07.2015 він звернувся до Президента України із заявою, в якій просив скасувати Укази Президента України про присвоєння ОСОБА_2 класних чинів державного радника юстиції 3, 2 та 1 класу. Листом заступника Глави Адміністрації Президента України №46-01/2900 від 07.09.2015 позивача повідомлено, що його звернення розглянуто та підстав для скасування указів Президента України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції ОСОБА_2. не вбачається. Позивач зазначає, що відповідь відповідачем надана з порушенням приписів Конституції України та Закону України "Про звернення громадян", що унеможливлює реалізацію його права на отримання інформації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що кожен громадянин має право звернутись до органів державної влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, а також наділений законодавцем безпосереднім правом на отримання відповіді за результатами розгляду своїх звернень, скарг, заяв, клопотань тощо. Відповідачем у повній мірі з`ясовано викладене позивачем у своєму зверненні питання, цілком правомірно та обґрунтовано надано на нього відповідь.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції і зазначив, що доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано повної та обґрунтованої відповіді на звернення позивача, чим порушено Закон України "Про звернення громадян", що, в свою чергу, позбавило позивача можливості реалізації права на отримання відповіді на звернення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ОСОБА_1 (далі - скаржник) у липні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2016 року.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що у своєму зверненні він повідомляв про порушення законодавства, а надана відповідачем відповідь не містить перевірку його доводів, викладених у заяві. Також відповідачем не зазначено порядку оскарження відповіді. Посилається на те, що судом апеляційної інстанції не наведено мотивів рішення в частині порушення відповідачем строку надання відповіді на звернення скаржника. Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково посилалися на висновки Верховного Суду України, які наведені в постанові від 15.12.2015 № 21-536а15, і не застосували Указ Президента України від 07.02.2008 №109/2008, на який звертав увагу скаржник.
Адміністрація Президента України подала заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій вірно встановили, що відповідачем надано вичерпну письмову відповідь позивачу на його звернення, а тому жодної протиправної бездіяльності у відношенні відповідача не допущено. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Також вважає, що рішення суду не може носити декларативний характер.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6 липня 2015 року позивач звернувся із заявою до Адміністрації Президента України, в якій просив скасувати Укази Президента України про присвоєння ОСОБА_2 класних чинів державного радника юстиції 3, 2 та 1 класу.
Листом заступника Глави Адміністрації Президента України №46-01/2900 від 07.09.2015 позивачу надано відповідь, якою повідомлено, що звернення ОСОБА_1 стосовно незаконного присвоєння відповідних класних чинів ректору Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого ОСОБА_2 . розглянуто та підстав для скасування Указів Президента України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції ОСОБА_2. 3, 2 та 1 класу не вбачається.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з ч. 1 статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР ) встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.
Статтею 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.