ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №552/3995/17
адміністративне провадження №К/9901/21385/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження за якою відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року (головуючий суддя - Самсонова О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі за позовом (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді: Русанова В.Б., Курило Л.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області), в якому просив скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 19 червня 2017 року ВП № 53078229 про закінчення виконавчого провадження.
2. Позов обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у відповідача перебував виконавчий лист № 552/3403/14-а, виданий 18 вересня 2014 року Київським районним судом м. Полтави, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) зобов`язано перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем передчасно, оскільки судове рішення боржником не виконане, просив суд задовольнити позов.
ІІ. Встановлені судами обставини справи
3. Згідно з виконавчим листом № 552/3403/14-а, виданим Київським районним судом м. Полтави 18 вересня 2014 року, ГУ ПФУ в Полтавській області зобов`язано провести нарахування та виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленими Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, починаючи з 01 січня 2014 року, з урахуванням проведених виплат, та до змін у законодавстві.
4. За вказаним виконавчим документом 18 грудня 2016 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження, а боржнику встановлено десятиденний строк для самостійного виконання рішення суду.
5. Рішення суду, у встановлені державним виконавцем строки, ГУ ПФУ в Полтавській області не виконало, тому відповідно до статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) постановами від 14 березня та 25 квітня 2017 року на боржника двічі накладено штраф у сумах 5 100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно.
6. Також 26 квітня 2017 року до Головного управління Національної поліції в Полтавській області направлено повідомлення про вчинення посадовими особами юридичної особи - боржника кримінального правопорушення.
7. Враховуючи те, що судове рішення боржником не виконане, а відповідачем ужито усіх заходів примусового виконання рішення суду, відповідачем, з посиланням на пункт 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2014 року № 552/3403/14-а.
8. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність постанови ДВС про закінчення виконавчого провадження від 19 червня 2017 року ВП № 53078229.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.
9. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 19 червня 2017 року ВП № 53078229 про закінчення виконавчого провадження.
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постановою Київського районного суду м.Полтави від 08 червня 2017 року скасовано постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Ю.А. від 14 березня та від 25 квітня 2017 року, прийняті у виконавчому провадженні ВП№53078229 про стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області штрафів у розмірі 5 100,00 грн та 10 200,00 грн відповідно. Тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.
11. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ ПФУ в Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у позові.
12. Заявник зазначив, що судове рішення не відповідає вимогам статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки суди не надали належної правової оцінки його доводам про відсутність належного фінансування з державного бюджету таких виплат, що, на його думку, є поважною причиною для невиконання судового рішення.
13. Також судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону № 1404-VIII у частині визначення підстав для закриття виконавчого провадження, оскільки у разі невиконання рішення, яке неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець повинен закінчити виконавче провадження, з метою попередження виникнення виконавчих проваджень, які ніколи не будуть закінчені.
14. Одночасно ГУ ПФУ в Полтавській області послалося на те, що у межах примусового виконання виконавчого листа № 552/3403/14-а, виданого 18 вересня 2014 року Київським районним судом м. Полтави боржника неодноразово притягнуто до відповідальності, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України.
15. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Полтавській області.
16. У поясненнях на касаційну скаргу ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області просить задовольнити касаційну скаргу, оскільки державний виконавець лише забезпечує примусове виконання судового рішення шляхом вжиття заходів примусового характеру, в той час як обов`язок виконати таке рішення безпосередньо покладено на боржника, без участі якого, відповідач позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення.
17. Заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшли.
18. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19. Вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
V. Джерела права й акти їх застосування
20. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.