ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №804/5021/17
адміністративне провадження №К/9901/43741/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №804/5021/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, постановлену у складі: головуючого судді Малиш Н.І., суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі від 04.07.2017 №К-5593/0-3261/6-17 та зобов`язання повторно розглянути клопотання від 25.05.2017 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з метою отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, відповідач не розглянув звернення позивача у строки, визначені законодавством, а також неправомірно відмовив листом у наданні такого дозволу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, позов задоволено.
Суди встановили, що позивач 25 травня 2017 року направив до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області клопотання, яке отримане 31 травня 2017 року, про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області. До клопотання були додані: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, графічні матеріали про зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки, копія посвідчення учасника бойових дій.
Не отримавши відповіді в місячний термін, позивач звернувся на гарячу лінію Держгеокадастру.
Також 04.07.2017 позивач, не отримавши в місячний термін рішення відповідача, згідно принципу мовчазної згоди, замовив розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідач листом від 04.07.2017, з посиланням на постанову постанову КМУ №413 від 7 червня 2017 року, повідомив позивача, що бажана земельна ділянка не зарезервована для учасників бойових дій. Вказаний лист позивач отримав 28.07.2017.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але відповідачем не наведено жодних підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Відповідач не погодився із вказаними судовими рішеннями і подав касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що оскаржуваною відповіддю позивачу було роз`яснено підстави для надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, а не відмовлено у наданні такого дозволу, тобто приймаючи спірне рішення відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.